Один з іранських шахів був таким товстим та огрядним, що це, як то кажуть, було на шкоду його здоров`ю. Він зібрав всіх лікарів і зажадав, щоб вони його вилікували. Але що б вони не робили, шах продовжував повнішати.
І от якось прийшов до нього один розумний лікар.
– Я тебе вилікую, о шах, – сказав він. – Але дай мені три дні часу, щоб подумати, які ліки обрати.
Коли минуло три дні, лікар сказав:
– О шах! Я вивчив твою долю і з`ясував, що тобі залишилось жити всього лише сорок днів. Якщо ти мені не віриш, кинь мене до в`язниці і помстись мені.
Шах наказав ув`язнити лікаря, а сам, охоплений тоскними думками про близьку смерть, відмовився від розваг та верхової їзди. Турбота і смуток оволоділи ним. Він почав уникати людей. З кожним днем збільшувалась його туга, і він худнув.
Коли ж минуло сорок днів, він наказав привести з в`язниці лікаря і спитав його, чому він, шах, ще живий.
– О шах! – відповів лікар. – Я вдався до хитрощів, щоб змусити тебе схуднути. Інших корисних для тебе ліків я не знайшов.
І шах щедро віддячив йому.
 
(c) Казки народів сходу. Видавництво східної літератури. М., 1962