Жив собі один чоловік. Він залишив свою батьківщину й оселився в іншій країні. Там він одружився і в нього народились діти. Сусіди швидко забули, що він приїхав здалеку, і душе його полюбили.

Але згодом правителі цієї країни вирішили піти війною на його батьківщину. Вони зібрали раду старійшин, запросили й чужинця. А потім було влаштовано бенкет, і всі хто був там присутній поклялися вбити кожного, хто розголосить військову таємницю.

Але чужинець вирішив допомогти своїй батьківщині й попередити її правителя про небезпеку. Він взяв по шматочку від усіх страв, що їх подавали на бенкеті, взяв ніж, змастив його кров`ю і надіслав все це з одною вірною людиною правителю тої країни, де він народився.

Правитель та його радники подивились на надіслане і зрозуміли, що їм загрожує війна; вони встигли добре підготуватися й дали відсіч ворогам.

З того часу, коли люди збираються на військову раду, вони спочатку питають один одного: “Де ти народився?” Тому що людина завжди захоче допомогти своїй батьківщині й не братиме участь у змові проти неї.

(c) Казки народів сходу. Видавництво східної літератури. М., 1962