Колись давно жив в одній країні мудрий та щасливий король. Одне лише затьмарювало його старість – в нього не було дітей. І ось одного разу король подумав: “Виберу-но я найчеснішу в країні дитину та всиновлю її”. Він повелів роздати всім дітям насіння квітів та оголосив:
– Той, хто виростить з цього насіння найгарніші квіти, стане мені сином або донькою.
Всі діти посіяли насіння та поливали їх вранці та ввечері.
Сон Ір теж старанно доглядав за насіням. Але пройшло десять днів, пройшло пів місяця, місяць, але насіння в горщику досі не пустило паростків.
“Як дивно”, – дивувався Сон Ір. Нарешті він спитав у матері:
– Чому в мене насіння не проростає?
І мати, теж стурбована цим, сказала:
– Посади-но ти його в іншу землю.
Сон Ір пересадив насіння, але воно знову не проросло.
Настав день, коли король мав дивитися квіти. Багато дітей в нарядному одязі вийшло на вулицю, тримаючи перед собою горщики з квітами. Кожному хотілося стати спадкоємцем короля. Але що це? Чому король, оглядаючи квіти, проходив повз всих дітей і на його обличчі не було й тіні радості?
Раптом біля одного будинку він побачив Сон Іра, що плакав, тримаючи порожній горщик. Король наказав покликати до нього хлопчика.
– Чому ти стоїш з порожнім горщиком? – спитав він.
Сон Ір, схлипуючи, розповів, як він посіяв насіння, але воно не проросло, мабуть, в покарання за те, що він якось потайки зірвав яблуко в чужому саду.
Почувши цю відповідь, король взяв Сон Іра на руки і сказав:
– Ось мій чесний син!
Люди загомоніли:
– Чому король всиновив хлопчика з порожнім горщиком?
І король пояснив:
– Люди! Насіння, яке роздали дітям, було варене.
І тоді всі схвально закивали. А в дітей, що стояли з прекрасними квітами, від сорому запалали щоки: всі вони посадили інше насіння.
дорослі
Хлопчик з порожнім квітковим горщиком
Корейська казка