В одному індійському селі, недалеко від моря, жив селянин – дуже жадібний, справжній скнара. Якось захотілося йому кокосових горіхів. Він взяв рупію та й пішов на базар.

– Господарю, в яку ціну в тебе кокосові горіхи? – спитав він, зайшовши до першої лавки.

– Чотири ани*, – відповів торговець.

– А ти часом не знаєш, де б мені знайти кокосові горіхи за три ани? – поцікавився селянин.

– Знаю, он в сусідній лавці.

Скнара пішов до тої лавки, але й там не захотів купляти горіхи. Він подумав, що десь, напевне, є горіхи ще дешевше, і пішов далі.

Так ходив він декілька годин всіма лавками, поки нарешті натрапив на таку, де ціна горіхів була одна ана.

– Скажи, друже, – звернувся скнара до продавця, – можливо, ти порадиш мені, де можна дістати кокосові горіхи безкоштовно? А то мені шкода віддавати тобі свої гроші.

– Он там, на березі моря. Там ростуть кокосові пальми. Йди туди, нарви сам горіхів і отримаєш їх безкоштовно, – відповів продавець.

Скнара зрадів, побіг до моря, знайшов кокосову пальму, видерся стовбуром нагору і почав тягнути до себе кокосовий горіх. Але горіх тримався міцно і ніяк не піддавався. Тоді селянин щосили різко смикнув його. Але зірвати його не зірвав, а втратив рівновагу і ледь не полетів донизу. Якимсь дивом вдалося йому схопитися за горіх, і селянин завис у повітрі.

Тут саме проходив повз нього погонич зі своїм слоном.

– Чоловіче, заради Бога, допоможи мені! – став благати селянин. – Нехай слон підійде сюди, а ти встань йому на спину та зніми мене. Я дам тобі за це десять рупій.

Погонич погодився, підвів слона, видерся йому на спину і хотів було вже зняти селянина, як раптом слон зрушив з місця. Погонич обхопив ноги селянина і обидва вони зависли у повітрі.

– Прошу тебе, не відпускай горіх! Якщо не відпустиш, я дам тобі десять тисяч рупій! – закричав погонич.

Почувши ці слова, скнара ледь не збожеволів. «Десять тисяч рупій – це ж сотні, тисячи таких горіхів! Навіщо ж я тримаю цей один нещасний горіх?» – промайнуло у нього в голові, і руки його самі собою розтиснулись. Обидва камінюками плюхнулись в море і потонули.

Ось до чого призводить жадібність.

 
_________

* Ана – дрібна індійська монета.

 

(c) «Казки народів Сходу»
Видавництво східної літератури, М., 1962