Перше листопада – особливий день.

День, що після Хелоуіну. На сьогодні Хелоуін – це комерційний захід, що допомагає отримати надприбутки. Але що приховує ця комерційна подія, що стоїть за дитячою потребою перевдягнутися та діяти від імені когось іншого?

Є прості «очевидні» причини: осінь, короткий день, занурення в себе та наслідки зустрічі зі своїми недоліками, бажання заховатися «в барліг» абощо. Все це можна прочитати у тисячах статей за чи проти цього свята.

Але є те, про що пишуть нечасто, бо сучасний світ вважає це маячнею та божевіллям. Адже такі непопулярні думки приносять значну шкоду комерції як такій, егоїстичним проявам як таким. І все ж таки, позаяк толерантність визнано чеснотою, то й інші погляди мають гідно зайняти своє місце поміж інших.

Отже, перше листопада. Колись, десь це був День усіх святих, День пам’яті померлих, День, коли земні люди «звітували» перед померлими.

Для тих, у кого «совість чиста» перед померлими, канун цього дня був спокійний і домашній. А для тих, хто «не підготувався до іспиту» – безсонна ніч у блуканнях і пошуках. «Trick or treat?» – «Поглузувати чи дасте солодкого?» – питають господаря. Відкупитися солоденьким від якоїсь не дуже приємної витівки.

Чому одні спокійно в теплі, на порозі (тобто не пускаючи в хату) зустрічають інших, які у подобі померлих або ідей вештаються темною, холодною осінньою ніччю? Чому саме діти є тими, хто має більш складну задачу стати земним втіленням чужих ідей?

Є й інші культури, в яких люди теж вештаються від хати до хати, щоб розважити господарів за солодощі. Там подібна традиція припадає на інші дати – на різдвяний час. І святкування проходить не зовсім так. Звісно, там теж є «пакості» (зерно розсипати, сметаною намазати), теж є пригощення, час інший, тексти інші (теж про чиїсь чужі ідеї чи людей, що давно померли). У більшості випадків ходять теж-таки діти, що розказують коротенький віршик. Але часто є й дорослі, що розігрують цілі вистави.

Навіщо це робиться, якщо прибрати всю комерцію? Щоб нагадати… Нагадати собі та іншим тих, чиї життя та ідеї закінчилися трьома крапками та вкрилися павутинням (тому так легко продається відповідне декорування).

Людина має вибір робити щось свідомо. Все, що людина не робить свідомо, знаходить вихід у підсвідомості, зазвичай у менш цивілізованій формі. Не варто зараз дискутувати про те, як я використовую в даному випадку поняття свідомості.

Це текст про інше.

Про те, чи можемо ми свідомо нести у життя ідеї та принципи, які були важливими для тих, хто вже не має можливості втілити їх на землі своїми руками? Чи простіше підсвідомо реагувати на маркетингові заходи, що нам нав’язують?

Чи ми можемо свідомо вибрати час, спосіб і вигляд, коли діти матимуть можливість «власною шкірою» стати тим, хто вже помер або ніколи й не був народженим (усі міфічні, казкові герої), або вони робитимуть це у спосіб, запропонований з телеекранів? Чи маємо ми бажання та сили створювати традиції або тільки наслідувати папєрєдні (перепрошую за цю грубість, можете вважати це за «treat» – неприємний жарт)?

Актуальних питань багато, і кожен на них відповідає своїми діями чи бездіяльністю – свідомо чи підсвідомо. Чим менше дорослі беруть на себе відповідальність діяти свідомо, тим більше діти діятимуть із підсвідомого. Є те, що проявлятиме себе так чи інакше, бо час такий. І для того, щоб все більше пам’ятати про це, я розпочну писати нотатки, відкриті для інших людей, завдяки даному ресурсу. Будемо вважати, що так невтілені ідеї когось, хто не може висловитися в інший спосіб, знаходять своє місце в земному.

І навіть якщо ви читаєте це вже не першого листопада – подумайте про тих, хто вже не живе, про тих, хто може й не жив ніколи. Розкажіть дітям казку, створіть з ними маленьку виставу з перевтіленням, яка розкаже про тих героїв іншим людям, сходіть з цією виставою до друзів, у лікарню чи до будинку літніх людей.

Дійте свідомо! Обирайте свої вчинки самі у злагоді зі світом.