Після довгої зими сонце пригріває все тепліше та тепліше. Сходить сніг, птахи дзеленчать все голосніше та голосніше, на деревах і кущах червонішають бруньки та де-не-де з’являються проліски…

Для тих, хто працює на землі, це час важкої праці, адже треба прибрати зайве з минулого, бути уважним до того, що є тут і зараз, відготуватися до майбутнього. Це означає активність. Тварини, птахи, люди, навіть рослини та стихії, здається, рухаються швидше, ніж в іншій частині року. Зміни відбуваються навіть не щодня, вид з вікна змінюється щохвилини. Нові бруньки розпускаються з кожним променем сонця. Квіти миттєво проживають своє життя та поступаються місцем для нових. Птахи перелітаючи на короткий строк додають свої голоси в атмосферу.

Ми можемо побачити те, що відкриється нам. Але не можемо стримати плин часу. Люди шукають спосіб закарбувати такі моменти, щоб поділитися з іншими. Дійшли до відео, аудіо та ін. Але навіть якби фото у заголовку було зроблено якіснішою апаратурою та можна було б розгледіти, що на чорному ґрунті кольоровими цяточками світяться перші пагінці фіолетового базиліку, навіть тоді глядач не пережив би й частини емоцій, що виникають у того, хто дуже чекав цих знаків життя.

Чи існує спосіб передати сутнісне, істинне, важливе?

Існує, й не один. Бо люди одаровані мистецтвами. Мистецтво – це не просто вибудований за якимись законами твір. Мистецтво – це те, що народжує в душі глядача момент істини, момент життя.

Весна – це не тільки час для роботи на землі. Весна – це час натхнення для створення нових шедеврів.

Най весна буде продуктивною, а душі сповнені мистецького натхнення!

Вступний текст – 49 тиждень (5–11 березня) з книги «Антропософський календар душі» Рудольфа Штайнера у перекладі Ярослави Терлецької-Блек