Зараз багато болю, але в той самий час неймовірно багато Любові й Віри. Один до одного, до країни, до землі і до вічного Духу. Тільки з ним ми подолаємо темряву, яка атакує нас ззовні і зсередини. Разом з Духом ми зможемо вийти з кривавої битви переможцями і сильнішими. Через Дух ми отримуємо силу боротися, через Віру ми з’єднуємося з Духом, стаючи Світлом ми Любимо. Приймаючи біль – любити життя, шукаючи сенс – відроджувати Світло. І коли ми стаємо Світлом, ми підіймаємось з колін. З колін зневіри, незнання, брехні й рабскьго стану. Ми були рабами, ми добре знаємо, як це. Дивлячись на світ зараз я розумію, що ми всі так звикли до цього стану, що й думати не могли про свободу і уявити себе господарями свого життя теж не могли. Але зараз, зараз часи змінились. І всі ті, хто мріяв про крила, всі хто пробував літати відчувають – час прийшов. Час повірити в свої крила, час розгорнути їх і Летіти. Летіти з радістю, що летишь Летіти з щастям, що більше не раб, що вільний. І нехай зараз не час, бо ще багато болю, АЛЕ якщо не зараз, то коли? Коли? Питаю я себе і розумію, що сердце, яке змушено було чекати гарних часів каже: “Зараз! ” Ти маєш літати Зараз, аби кожен, хто має крила, міг піднятись у небо…