Життя – це найцінніша річ для усіх…  Що таке гра для дитини – це її життя. Для того, щоб дитина виросла гармонійною і людяною в умовах, коли надколюється життя, їй потрібна гра… «Гра заради гри»… і наша увага… і любов… багато любові…

Це маленька спроба хоч чимось допомогти дітям, які попали в скрутне становище. Бо діти повинні залишатися дітьми завжди, навіть на війні. Для того, щоб подолати стрес… Для того, щоб мати змогу вирости і подорослішати в свій час…

Але в цих страшних умовах дорослі теж відчувають стрес і розгубленість. І тому, я гадаю, що ця стаття буде в допомогу дорослим, щоб чимось зайняти дітей, щоб увести їхню увагу від зовнішніх обставин. Діти навчаються наслідуванням, вони сприймають інформацію образами, і через творчість навчаються жити.

По-перше, дітям потрібно відчути, що вони не самі, що вони разом, що вони не кинуті. Тому обійми, доторкання і, звичайно, коло!

В ньому відбувається непомітне психотерапевтичне зцілення дитини.

І речі краще брати природні: камінці, шишки, деревину… м’ячі зробити зі відрізаних і заповнених будь-якою крупою шкарпеток ( розрізали навпіл, засипали крупу чи насіння, зав’язали вузлика і залишком обернули м’ячик навколо), тканинки, хустинки, картонні коробки ( для хатинок)… Такі швидко зроблені разом з дитиною із підручних засобів іграшки –  найцінніші для дитини, бо мають теплу живу енергію, вкрай необхідну для дитини в таких умовах.

Перш за все:

Ранкове Привітання в колі!

 Зазивалочка до кола:

 В коло всі, в коло всі, –
Музика гука,
Хто твій друг, хто твій брат? –
Ось тобі рука!
 
Доброго ранку, Сонце привітне!
Доброго ранку, Небо блакитне!
Доброго ранку, в небі Пташки!
Доброго ранку, маленькі Дубки!
Всіх я вітаю, всіх я Люблю!
Бо всі живемо в одному краю!
 
Світло на небі! (ручки вгору)
Світло в мені! (ручки до серця)
Я подарую (розводимо ручки)
Світло тобі (землі)! (даємо чи  сусіду, чи землі)

 Для діток більш старших (1-3 класу і далі)

О, Сонце! Любе Світло!
Осяє день мені!
І Дух живе в душі,
Дає він тілу міць!
В промінні золотім
Шаную я, о Боже,
Наснагу у людей,
Яку в душі моїй
Ти виплекав в добрі!
І маю спрагу я
До праці і знання!
Від тебе постають
Потрібні Світло й міць!
До тебе струменять
Подяка і Любов!

 Привіталочка з пальчиковими іграми:

Маленька зіронька моя!
Моє земне людське ім’я!
Поклич мене і я озвусь,
Як зірка в небі засвічусь!
 

В колі – «Знайомство»:

 Називаєш своє ім‘я і м’яч вправо передаєш, і так по черзі кожна дитина, потім те ж саме вліво. Потім м’яч кидаєш (чи котиш, якщо сидиш у колі) тому, чиє ім’я запам’ятав.

Тілесні ранкові ігри (від Світлани Ройз) важливі в будь-який час – дітям і дорослим, але вранці саме зараз вони просто необхідні. Від нашої “тілесності” зараз буде залежати, як ми впораємося із емоційним навантаженням, травмуванням.

Дорослий йде по колу і торкається кожної дитини:

 «Доброго ранку, носик, доброго ранку щічки, доброго ранку вушка, доброго ранку шийка, доброго ранку плечики…» – торкаємося різних частин тіла, промовляючи слова (можливо, цілуючи). Треба пройтися по всьому тілу.

 Коврик – простукати себе, все тіло, мов коврик.

  • Орангутан – стукати із криком «Яяяя» себе по грудній клітині, мов мавпа.
  • Ліпка – розминати тіло, як тісто, чи пластилін.
  • Чи робити пиріг, коли діти лягають разом штабелями, а одна дитинка по них катається наче скалочка…
  • Колобок – спочатку “засипати” муки – пройтись легкими рухами по всьому тілу, потім, “налити” води – рухи, що гладять. Ліпимо тісто, а потім робимо колобок – дитина сидить, обійнявши себе руками. А ми її обіймаємо за спинку. Розкриваємо руки – колобок “випікся”.
  • Кенгуру – дитина сідає животик к нашому животику і міцно обіймає .
  • Люлечка. Сісти за дитиною, обіймаючи її за спинку, можна погойдатися .
  • Обійманці – обійми мене, сильніше, ніж я.
  • Призначити дитину головною по рахунку обіймів.
  • Поцілунки – квадратний, трикутний, овальний – цілувати лобик чи щічку багатьма поцілунками так, щоб їх послідовність утворила форму.
  • Якого кольору поцілунок (є прекрасна книга “якого кольору поцілунок) – наприклад, я тебе зараз цілую жовтим поцілунком, малиновим, райдужним…
  • Торкатися один одного “різними доторками” – як зайчик, як змія, як лисиця хвостиком.
  • Сніговик – “ліпимо” із тіла дитини сніговика. Просимо напружити всі м’язи, наче він змерз. А потім “гріємо сонечком” – а зараз вийшло сонечко і сніговик тане. І дитина розслабляється.
  • Очищення. Сонечко чи вода проходить (із нашими торканнями) по тілу зверху донизу – і змиває, освітлює все, що напружує, лякає, заважає.
  • Ти – Хатинка. У тебе є підлога, (ніжки) стіни (проходимо по всьому тілу доторками),криша – голівка. Ти в домику. (Можна покласти руку на серце).
  • Квітка чи дерево. Запитати у дитини, ким вона хоче бути, якої квіткою, чи деревом. Торкнутися стоп – (в тебе дуже міцне коріння, воно із землі бере все, що потрібно для життя і міцно тримає тебе) . Торкнутися боків (У тебе такий стрункий сильний міцний гнучкий стовбур. Він може зігнутися, може схилитися, але він ніколи не зламається. Він витримає всі вітри та урагани). Торкнутися голівки – (а це твоя крона – красива, ніжна, соковита, сильна). Ти – дерево Життя.
  • Можна сповити дитинку у ковдру, як маленьку лялечку и колихати її, заспівати їй колискову, чи погладжувати її.

 

На тактильні відчуття:

По колу передавати різні речі: легка хусточка, важкий шарф, м’яч, потім їх кидати сусіду, щоб той спіймав.

 Розминка у колі:

Сіли-встали, сіли-встали!
Локіточки привітались!
На носочках станцювали,
На п’яточках постояли.
Знову сіли, знову встали!
Подивились вдалечень,
Підстрибнули у височень!

 Ритмічна частина:

 В колі передаємо іншому (повторюємо рухи)

  • проплескати у долоні;
  • передати тишу (в закритих долоньках);
  • передати жабку (підстрибнути напівприсядки);
  • передати маленьке жабенятко ручками (долоньками напівзігнутими по підлозі: хлоп-хлоп);
  • передати мишку ( пальчиками по підлозі пробігти);
  • передати шурхотіння (дві долоньки лодочкою і в них: ш-ш-ш);
  • передати тупотіння як слоник;
  • ніжками різні ритми відбивати;
  • ніжками зробити: носочки урізнобіч – з’єднали;
  • підскочили на одній ніжці, на другій, на обох раз-два;
  • ніжками походить навколо себе урозвалку косолапо на зовнішньому боці стоп, як ведмедик;
  • ніжками навкруги походить на внутрішньому боці стоп як криволапка;
  • наприкінці декілька разів передаємо обіймашку…
  • Пішли по колу вправо, а потім вліво (діі показуємо рухами)
Всі тихіше, ідуть миші,
А за ними йдуть ведмеді,
Всі замурзані у меді.
Гуп-гуп-гуп, гупотять,
Так ідуть, що аж пихтять!
А за ними – лиска,
Щось смачненьке лизька.
А за ними щось кривеньке,
Щось кривеньке і хитреньке!
Воно собі поспішає,
Відставати не бажає!
Обігнало всіх качок (навприсядки йдемо та прискорюємось)
Усіх чапель і бузьок.
Так всіх перегнало,
Що аж заблукало!

 

Торкаємось – кожна дитинка своїх частин тіла:

Одна в нас є голова,
А очків два.
І скроні дві,
І щічкі дві,
І ручкі дві,
І дві ноги,
А ось язик один!
А як би два були б дива!

Як фізичне навантаження можна зробити невеличку смугу перешкод: і в ній з мотузки викласти  змійку, по якій треба пройти на певному етапі, коло і інші форми. Можна залучити до неї скакалку ( 10 разів проплигати), залізти на стілець, злізти…

 Ігри про праве-ліве:

(щоб у дитини рівномірно розвивались обидві півкулі мозоку)

– Всі пам’ятають, де у нас право, де ліво? Права і ліва рука вгору:

Зайчик Ой! (права)
І зайчик Ай! (ліва)
Утікали в дубовий гай!
Ой-ой-ой!
Ай-ай-ай!
Кличе мама на весь гай!

Праву ручку вверх – ліву вбік, голову охоплює права ручка, вуха торкається ліва; на вікно ліва рука показує, права на коліні лежить; правою рукою носа торкаємось, а лівою вуха…

Або одночасно: зверху праву руку у кулак, зігнуту у лікті, а під неї долоньку відкриту лівої руки.

Чи живіт гладиш, по голові тихесенько стукаєш.

В колі: правою  рукою обійняти свою голову, лівою рукою обійняти голову сусіда… І придумати різні вправи для різних рук собі і сусіду…

Права-ліва-дві руки плескати по парах чи собі по колінах:

Ніс сміхунчик
Сміху міх!
Сміх розсипався на сніг!

Плескати собі по колінах чи у парі (теж права-ліва рука, потім обидві)

Хто тихесенько іде,
Той ніколи не впаде!
А хто швидко побіжить,
Може носика набить!

Плескати долонькою своїй долоньку сусіда по колу:

Давно млинчиків не їли:
Ми млиночків захотіли.
Ой млинці, млинці, млинці,
Ой млиночки мої!

 ДАЛІ БУДЕ

З великою подякою за поміч у наданні матеріалу вихователям і завідуючій вальдорфського садочка «Софія» (Наталії  Орловій, Юлії Чаркіній, Віті Іванівні), вчительці вальдорфськоі школи «Софія» Юлії Єфімовій, вчителям-ведучим Всеукраїнського вальдорфського семінару Лесі Музиченко, Олені Колюховій, Світлані Протасовій, Наталії Орловій і всім небайдужим, хто люб’язно ділився корисним матеріалом.