«Нашим основним завданням повинен стати розвиток вільної особистості,
котра сама зможе визначити мету й напрям свого життя»

Pудольф Штайнер

 
Кілька сотень вальдорфських шкіл, що існують у світі, мають безпосереднє відношення до освітніх методів ученого, педагога, художника й філософа Рудольфа Штайнера (1861–1925), що народився в Австрії. Р. Штайнер заснував першу вальдорфську школу в 1919 році у Штутгарті (Німеччина) для дітей робітників фабрики «Вальдорф-Асторія» (звідси назва). У цій школі він на практиці реалізував свій підхід до педагогіки, яка починається з глибокого внутрішнього погляду на дитину: хто вона, як розвивається, чому реагує та чинить саме так, а не інакше.

Унікальність навчальної програми школи полягає в тім, як дітей навчають. Засвоєння навчального матеріалу відбувається таким чином: спочатку йде зустріч, згодом вона перетворюється в досвід (переживання), а з досвіду кристалізується поняття (концепція). Сприйняття, відчування, ідея – три кроки в цьому навчальному процесі, який перебуває в гармонії з природою дитини й задовольняє її потреби. Вальдорфських учнів навчають визнаючи і пізнаючи їх власний душевний стан, враховуючи фізичний, емоційний і розумовий рівень розвитку в залежності від віку дитини. Уроки – живі й цікаві, вони викликають і стимулюють уяву – усе спрямовується не тільки на розвиток у дітей голови, але також рук і серця. Вальдорфська освіта забезпечує набуття учнем таких якостей, потрібних йому в дорослому житті, як: самодисципліна, незалежність, володіння аналітичними й критичними здібностями, подив красою світу й шана до неї.

 
Чим відрізняється вальдорфський дитячий садок від звичайного дитячого садка?

Ключем до розуміння специфіки вальдорфського шляху виховання є знання природних закономірностей розвитку людини; на них базуються всі характерні особливості змісту, методів, організаційних форм педагогічного процесу у вальдорфському дитячому садочку. При організації виховного процесу визначальним є знання про приклад та наслідування як основний шлях розвитку, виховання та навчання дитини в перші 7 років її життя. Через наслідування дитина вчиться ходити, говорити, мислити, оволодівати згідно свого віку практичними вміннями і навичками, пізнавати навколишній світ. У дитячому садку через наслідування діти навчаються правильно поводитись під час їжі, грамотно і виразно розмовляти, співати, навчаються навичок гігієни, навичок з самообслуговування, праці. Прикладом для них є діяльність вихователя. Потрібно зауважити, що дитина наслідує не тільки зовнішні дії людей, які її оточують, але й те, що відбувається в їхньому внутрішньому світі. Вихователь, перебуваючи поруч з дитиною, повинен пам’ятати, що він виховує дитину не своїми настановами, а тим, що відчуває і як мислить. Таке розуміння надає процесу виховання особливої специфіки; необхідно розглядати педагогічний процес як процес самовиховання вихователя.

Що відрізняє вальдорфську школу від інших шкіл? 

Діти різного віку мають свої притаманні їхньому віку способи сприйняття знань та навичок. Вальдорфська педагогіка використовує вікові особливості як основу для викладання в різних класах. Дев’яти-десятирічні діти в четвертому класі мають іншу точку зору, інші потреби, інші способи вираження, порушують інші питання, ніж шестирічні діти в першому класі.

«Серцем» вальдорфських навчальних програм є усвідомлення того, яким саме чином діти змінюються з року в рік. Матеріал розподіляється так, що забезпечується точна відповідність його тій чи іншій віковій групі. Щоб показати приклад циклічної структури навчальних програм – від дитячого садка до середньої школи, – розглянемо предмет «геометрія». У першому класі діти переживають геометричні форми й фігури тілесно: вони водять хороводи, рухаються по кривій (лемніскаті), ходять по квадратах і трикутниках. Вони фізичним шляхом, який найбільше відповідає потребам їхнього активного тіла, усмоктують основні елементи письма й читання. У цей же час вони вводяться в поняття геометрії – хоча, звичайно, це слово в молодшому віці ніколи не згадується. Саме поняття виникає в шостому класі на уроках геометричного малювання, коли діти відкривають дивовижні речі, які можна проробляти з колом на папері, з лінійкою, циркулем і кольоровими олівцями. З кіл, розрізаних після точного обчислення, виникають квіти, кристалічні структури, природні візерунки й форми. Усе, що з’являється під час художніх вправ, є справжнім уроком геометрії, а також водночас уроком ботаніки, хімії, фізики, креслення.

Нарешті, у старшій школі застосовується академічний підхід до предмета «геометрія». Чи є тоді цей матеріал для молодих людей новим? Ні: «Я робив це колись!», «Так, я знаю як побудувати та обчислити рівносторонній трикутник!», «О, це дуже легко!». Для молодих людей, за плечима яких настільки багатий практичний досвід, академічна геометрія не перетворюється на нездоланну проблему. Чи не хотіли б ви, щоб ваші діти так вивчали геометрію?

Навчання у вальдорфській школі проходить з успіхом тому, що на кожному кроці зміст предмета становить єдине ціле з ритмом людського росту та розвитку. Крім того, оскільки матеріал спрямований не тільки на розвиток інтелекту (голови), але й на розвиток волі (рук) і на емоційний розвиток (серце), навчання засвоюється всією сутністю дитини й залишається з нею на все життя. Вальдорфська школа завжди прагне, щоб навчальний досвід дитини природним шляхом вплітався в її життя. Вальдорфська програма є життєвою й дієздатною завдяки тому, що орієнтується на вікові закономірності розвитку й особливості дитини. Тонкі зміни в розвитку дитини відображаються не тільки на тому, що викладається, але й на тому, як це викладається.

(Про порівняльне дослідження читайте тут.)

Якою є роль академічного навчання у вальдорфських школах?

Академічне (теоретичне) навчання представлене у вальдорфській програмі достатньою мірою. Програми теоретичних курсів істотно не відрізняються за змістом від відповідних програм державних шкіл. Вальдорфська програма містить у собі всі традиційні в освіті предмети і гарантує, що дитина набуде необхідних основних знань. Система освіти, яка зменшує значення сучасних академічних досягнень і основних навчальних навичок, особливо в читанні, письмі, арифметиці, або зовсім не надає їм значення, на сьогодні не життєздатна. Розбіжності між вальдорфською та звичайною школами полягають в організації навчального процесу й розподілі матеріалу. Вальдорфський метод результативніший і має міцну міжнародну репутацію в галузі педагогічної майстерності. Порівняно з більшістю шкіл деякі предмети вивчаються в інший час та в інших класах; є розбіжності в акцентах; матеріал подається таким чином, що діти спочатку знайомляться з феноменом, потім це знайомство забарвлюється почуттям і стає досвідом, а вже з досвіду викристалізовується поняття. Метод збалансованого розподілу матеріалу, призначеного для виховання не тільки інтелекту, але й почуттів, і волі, гідний найвищої оцінки й глибокого вивчення. Якщо приділяти увагу тільки розвитку інтелектуальних здібностей дитини, не зважати на потребу  відповідного емоційного розвитку й цілеспрямованого зміцнення її волі, навряд чи ми зможемо виховати добре освічених громадян, котрі самі зможуть ставити перед собою мету й спрямовувати свою діяльність на її досягнення.

Чи мають вальдорфські вчителі спеціальну підготовку?

Освіта вальдорфського вчителя повинна відповідати вимогам до неї, установленим державою, тобто бути вищою педагогічною. Крім того, для викладання у вальдорфській школі потрібна ще й спеціальна освіта вчителя вальдорфської школи. Як правило, мається на увазі спеціалізований курс навчання (семінар), визнаний національною асоціацією вальдорфських шкіл (в Україні – Асоціацією вальдорфських ініціатив в Україні), де викладають досвідчені фахівці. Курс навчання супроводжується практикою у вальдорфській школі. Однак для того, щоб стати вальдорфським учителем, недостатньо просто пройти курс навчання, потрібно постійно працювати над собою, виховуючи в собі якості, які дають можливість бути завжди «налаштованим на дітей». Рудольф Штайнер, виступаючи в Оксфорді в 1922 році, визначив три золоті правила, за якими формується основний напрям роботи вчителя:

• приймай дітей із благоговінням;
• виховуй – з любов’ю;
• приведи їх до свободи». 

Ці правила повинні сповна охопити душу вчителя, а не залишитися теоретичними.

Що можна сказати про домашні завдання, про іспити й про оцінки?

Коли домашня робота дається зовсім маленьким дітям, це зазвичай для користі батьків або для «репутації школи», але не тому, що це приносить користь безпосередньо дітям. Майже немає таких «письмових робіт», які маленькі діти можуть виконувати з користю для себе і самостійно. Однак, якщо вони приймають свій шкільний досвід з ентузіазмом, то приходитимуть додому з бажанням показати домашнім і використати те, що робили в класі. Тому задавати домашні завдання у звичайному сенсі стає слушним у третьому або четвертому класі. Будь-які завдання повинні відповідати віку та можливостям учнів. Контрольні опитування з арифметики, правопису, словникового запасу іноземної мови тощо даються на вибір учителя. Однак проведення формальних іспитів і виконання тестів не потрібні. Вальдорфський учитель зобов’язаний знати кожну дитину та її роботу настільки  добре, щоб у постійному тестуванні знань не виникало потреби, також потрібно уникати втручання в навчальний час, який можна витратити з більшою користю. Звичайно, проводяться будь-які іспити, які вимагаються державними органами освіти, але результати цих іспитів не використовуються для внутрішніх цілей у межах школи. Оцінки також недоречні. Батьківсько-учительські зустрічі та детальний опис досягнень забезпечують 131 усебічну й глибоку оцінку дитячого розвитку й проблем, дають можливість інформувати батьків про те, як урізноманітнити домашню обстановку дитини. Оцінки, як і тести, можна вводити в старших класах, особливо в середній школі, щоб учні мали уявлення про оцінки як частину їхньої підготовки до отримання вищої освіти.

Що з антропософії та ідей Рудольфа Штайнера викладають дітям?

Нічого. Того дня, коли Штайнер відкрив першу вальдорфську школу, він рішуче заявив: «Ми не маємо наміру викладати підростаючим людям наші ідеї, зміст нашої концепції світу. Ми не прагнемо освіти, підпорядкованої будь-якій спеці догмі». Хоча існує Всесвітнє антропософське товариство, члени якого незмінно прихильно ставляться до вальдорфських шкіл, жодного формального зв’язку між школами й Товариством немає. Часто деякі батьки вальдорфських учнів або навіть старшокласники вальдорфської середньої школи беруть участь у роботі груп з вивчення антропософії, але ця участь завжди цілком добровільна (і поза навчальною програмою). Заохочуються регулярні зустрічі зацікавленихних батьків з учителями із метою надання батькам більшої інформації про освіту їхніх дітей та про шляхи створення сприятливої для дітей домашньої обстановки.