Що підтримує дух людини в її зверненні до духовного світу, що дає можливість протистояти глупоті й зашкарублості?

Учнівство.

Насамперед дорослій людині, яка стала на цей шлях і набула статусу студента вальдорфського семінару, необхідно погодитися з кількома внутрішніми умовами:

• я хочу змінюватися;
• я сам відповідаю за своє навчання;
• я сам ухвалюю рішення стати вальдорфським учителем, вихователем або тим, хто допомагає їм як батько, адміністратор чи…

Співбесіди з абітурієнтами, які нині приходять, зазвичай відбуваються саме в цьому ключі.

Маючи за плечима вже майже двадцятирічний досвід активної роботи в семінарах для дорослих, я з подивом і певним внутрішнім шануванням відзначаю, що до нас приходять дуже талановиті люди. З кожним новим курсом ми зустрічаємося з дедалі більш зрілими та усвідомленішими запитаннями.

Упродовж усіх цих років наша українська колегія співпрацює зі Швейцарською колегією підтримки вальдорфської педагогіки в Києві, до якої об’єдналися чудові досвідчені вчителі: Петер Люти, Екгарт Дьонгес, Урсула Лохер, Едуард Гассельберг, Дітер Босгарт, Урсула Босгарт, Петер Бюхі, Крістіан Барт, Томас Льослі та Крістіна Екштайн.

Кожен із запрошених викладачів щонайменше двічі за три роки проводить свій курс на семінарі. Таким чином ми досягаємо послідовності у викладанні, яку можна назвати «системою листкового пирога» — перше знайомство, сприйняття, рік внутрішньої роботи і «нове» сприйняття, накладене на власний досвід учнівства.

Основним питанням для колегії нашого семінару є те, що ми, працюючи з дорослими людьми, які прагнуть так чи інакше пов’язати своє життя з вальдорфською педагогікою, супроводжуємо їхній власний процес навчання. Ми не просто ділимося досвідом, розповідаючи, як викладати предмети, як діяти в тій чи іншій ситуації, а надаємо простір, у якому ти можеш уважно спостерігати, завдяки чому зміцнюєшся у своїх запитаннях і можеш проявляти власну творчість.

Структура навчання

Навчання на семінарі триває три роки. Це пов’язано не лише з обсягом інформації, яку мають отримати студенти, а передусім із тим, що, входячи в перший рік навчання, доросла людина освоюється в новому для себе просторі. На зміну запитанню: «Навіщо і як це ви робите?» приходить запитання «Що стоїть за тим, що вони роблять?» і воно наближається до запитання «Що я маю змінити в собі, щоб навчитися діяти?».

Перший курс — знайомство, входження в тему. На першому загальнопедагогічному році ми об’єднуємо всіх, хто хоче познайомитися з вальдорфською педагогікою: майбутніх учителів, вихователів або тих, хто обере для себе згодом інший напрям. Наприкінці року студенти мають визначитися, який статус і яку спеціальність вони для себе обирають: студент чи слухач, вихователь дитячого садка, учитель вальдорфської школи або свідомий батько.

Перший рік — загальнопедагогічний. Він умовно поділений на три вікові етапи — дошкільний (вік 0–7), основну школу (вік 7–14) і старшу школу (вік 14–21). Таким чином ми намагаємося, хоч і досить узагальнено, дати уявлення й переживання того, що відбувається з дитиною певного віку і як це послідовно розвивається. І майбутнім вихователям, і майбутнім учителям, і, можливо, майбутнім лікувальним педагогам це необхідно.

Паралельно відбувається робота з новим способом пізнання — курс феноменології (робота з чотирма природними царствами), читання і опрацювання одного з творів Рудольф Штайнер, наприклад «Теософії», робота з ритмами року і святами.

Найважливішими курсами протягом року є художні — живопис, музика, мистецтво мовлення, евритмія. У цей рік вони більше спрямовані на оживлення творчих сил студентів, на саморозвиток.

Також чергуються заняття з рукоділля, ремесел і малювання форм.

Ще один важливий момент і певною мірою «ноу-хау» цього семінару (апробація якого відбулася на Всеукраїнському семінарі зі старшої школи) — це введення як теоретичного, так і практичного методу «Навчання дорослих», який дає змогу студентам активно брати участь у власному процесі навчання, свідомо опрацьовувати власні переживання, враження і формулювати запитання щодо себе як учня. Практично це згодом втілюється у певному способі ведення власного щоденника навчання. Адже здатність до свідомого учнівства — одна з найважливіших здібностей вальдорфського педагога.

Другий рік навчання ми називаємо «методичним» — основний акцент робиться на методиці викладання. На цьому році відбувається спеціалізація — групи вихователів і вчителів розділяються для занять із методики. Водночас ми вважаємо цінним і необхідним, щоб усі інші заняття проходили спільно.

Таким чином, окрім раціонального використання ресурсів у викладанні, студенти здобувають цінний соціальний досвід і цілісне бачення виховання та навчання — від дитячого садка до старшої школи. Адже навіть за умов роздільного викладання методики в загальній групі постійно відбувається обмін.

Основний принцип планування протягом року такий: 1 рік – 10 модулів по 20 год в онлайн форматі і офлайн зустрічі 5 разів на рік по 6 год. На сьогодні ми опанували онлайн форму навчання, але якщо в нас буде можливість і технічна допомога, ми з радістю перейдемо до живого навчання чи комбінованої офлайн-онлайн форми. 

Таким чином ми поєднуємо епохальне занурення з регулярним опрацюванням.

Відмовившись від просто суботніх занять раз на місяць і перейшовши до формату «четвер—субота», ми, на наш погляд, досягли необхідного для студентів «дихання через ніч», що дає можливість активізувати їхню власну внутрішню роботу.

Третій рік навчання ми називаємо дослідницьким. Заняття тривають у звичному ритмі, методика й загальні предмети зберігаються, але все, що відбувається, набуває дослідницького характеру. Сили студентів уже достатньо зміцніли для власного дослідження.

Запитання «Що це означає для мене? Як я можу це дослідити? У чому моя творчість? Як я можу це застосувати?» поєднуються із запитаннями «Який вплив це має на дитину? Як дитина це сприймає? У якому віці це доречно? Що це їй дає?».

На третьому році також проводяться курси з колегіальної роботи, основ медичного підходу в контексті співпраці зі шкільним лікарем, біографії людини тощо.

Практика

Дуже важливим моментом для студентів є практика, яку ми плануємо разом із вальдорфськими школами та дитячими садками — за що їм велика вдячність.

На першому році практика пасивна. Студенти мають провести щонайменше один день у групі дитячого садка і один навчальний день у школі. Їхнє завдання — спостерігати за тим, що відбувається, формулювати запитання й обговорювати їх із викладачами та в колі студентів.

На другому році — активна практика. Спочатку студенти уважно спостерігають за класом або групою дитячого садка, а потім, за погодженням із провідним педагогом, проводять певний елемент заняття. Їхнє завдання — встановити контакт із класом або групою, а далі здійснити самооцінку й поставити собі запитання: «Що мені потрібно опанувати? Чого мені потрібно навчитися?».

І третій рік — методична практика. Студенти мають провести низку занять — частину епохи або всю епоху — і простежити, як діти сприймають матеріал, визначити, що вдалося, а що потребує доопрацювання.

Так рік за роком вибудовуються взаємини між студентом і дітьми, студентом і вчителями та вихователями.

Це важливе зіткнення із самим собою як учителем і вихователем піддається серйозній самооцінці, і важливо, що є коло, в якому це можна відкрито обговорити. Адже лише стикаючись із труднощами, ми можемо побачити себе по-новому і змінитися.

Ще одним важливим аспектом роботи на семінарі є курсові роботи.

Результатом першого року є робота «Спостереження за деревом», якою завершується курс феноменології. Від осені до осені студенти спостерігають, описують і замальовують усі видимі зміни, що відбулися з обраним деревом.

Другий рік завершується великою роботою «Спостереження за дитиною» — що є найважливішою частиною діяльності вальдорфського педагога й педагогічної колегії школи.

І хоча студентам спочатку не зовсім зрозуміло, чому ми наполягаємо поки що лише на розгляді фізичних феноменів — детальному тілесному описі дитини, — у презентаціях, які зазвичай відбуваються у вересні після завершення першого року, виразно проступає її образ.

І якщо все складається вдало й група працює активно, перед нами починає відкриватися дещо із її сутності, прихованої за видимим, яке ми здатні детально описати. Цей процес — таїнство відкриття дитини. Не раз ми з колегами помічали, що іноді на семінарі він відбувається навіть глибше, ніж у щотижневій колегіальній роботі школи. Раптом сутність дитини починає проявлятися і «говорити» з нами, відкриваючи, яких дій вона очікує від нас як педагогів. І часто протягом другого і третього років навчання ми чуємо від студентів: «Тепер я розумію, навіщо це робилося і чому це важливо».

Курсова робота третього року зазвичай виконується на задану методичну тему і може перерости в дипломну роботу — дослідження, що передбачає власний внесок студента.

Дедалі частіше студенти, перш ніж розпочати практичну діяльність, звертаються також до питань власної біографії, власної долі. Робота з біографією — це додатковий курс за запитом, який дає можливість поглянути на свій життєвий шлях, впорядкувати його, побачити закономірності й наблизитися до розуміння власного життєвого покликання.

Зрештою, становлення вальдорфським учителем в Україні — це питання життя, питання біографії, власної долі. У цьому процесі провідники семінару можуть бути лише тими, хто допомагає йому здійснитися. Вальдорфським учителем людина стає сама. Думаю, це пов’язано з глибоким духовним наміром, який поступово втілюється в земній реальності.