ВИШНЯ

Вишня, Ти мені навіяла про істинне Материнство та Батьківство.
Про силу Роду та звязок поколінь…
Вишня, як Мати – щедра!
Вишня, як Тато – мудра!

Ти та, що народжуваєш в лоні своєму неперевершену силу та сталу тягу до рідного дому, землі, до мого коріння…

Ти та, що сповідує сенси – передавати дорогоцінну іскру життя, творчості, родової спадщини та невичерпної любові до життя.

До легкості дитя, до невгамовності та натхнення митця, до сивої мудрості та неосяжних глибин наздобутих Родом, до яких, виявляється, так легко торкається любляче серце! І стає, насправді, живим.
Стає бачущим, як третє око, таким – яке не можна обдурити чи заплутати в хаосі сьогодення.

Ти наче мати, розкриваюча обійми при зустрі дітей до столу!

Ти наче батько, що своює фортецю захисту нашого буття.

Ти – та, що лунаєш життям між веснами та літами, ти – та, що красуєшся зимами та осенями…

Ти,- наче тепла світла колисанка, в яку кожен з нас мріє повернутися, хоча б на мить…
Бо тоді, ми обвиті усіма долонями любові, сповиті благословінням матусь та дідів, й заспівані піснями про щасливі долі молодят…

Ти та, що несе свій вінець сімейного щастя, благословенної долі та чистоти й висоти творця, яка переплетена в наших швидкопливних днях життя…

Обіймаючи тебе – обіймаю Рідну Матір – Земле!