Архіви: Статті

Спочатку розвиток – тоді диджиталізація!

Цифрові медіа й мережі можуть дати повноваження лише тим людям, які вчаться їх використовувати

 

Уроки технології і навчання за допомогою цифрових засобів в вальдорфскій школі

 У канадській провінції Онтаріо бюджет шкіл має серйозно скоротитися до 2023 року. З вересня 2024 там планують розпочати шкільні випуски повністю в онлайн-режимі. Причиною цього є рішення відповідальних за освіту зробити ставку на курси навчання через інтернет і зекономити на вчителях – так повідомлялося на FAZ.net (Газета Франкфуртер Альгемайне, інтернет-версія) 1.2.2020. Однак, у захопливо подане економікою та політикою цифрове бачення майбутнього додається також і занепокоєння про майбутнє не лише освіти, а й про майбутній розвиток усього суспільства в нашому глобалізованому світі. Як виглядатиме світ, якщо бачення майбутнього гігантами інтернету і політиками стануть реальністю? Чим більше професійне життя залежатиме від цифровізації й уже в дитячих садках малюки гратимуться зі своїми планшетами і першими смартфонами, тим більше стане зрозумілим, що в процесі цієї технологізації тотальне спостереження за дітьми і дорослими можливе не лише в Китаї, але потенційно у кожній державі – й у Європі також. Це щоразу залежатиме від моральної установки відповідальних у політиці та економіці, як і наскільки буде чи ні відбуватися суспільно-політичне зловживання цією владою, якої раніше ніколи не було, над даними і людською поведінкою. Але враховуючи цей розвиток, можна точно відчути, як це буде важливо з точки зору такого майбутнього дати молодим людям якнайбільше мужності, самостійності, креативності, а також інтересу до світу і до людей, тобто, типові людські моральні якості, щоби розвиток міг відбуватися у напрямку гуманізації, а не повернувся у зворотньому напрямку дегуманізації. Цій перспективі повинні особливо послужити уроки технології у вальдорфській школі, а також способу, як цифрові прилади будуть задіяні або свідомо не задіяні у тому, що відбувається на уроці. У Вільній вищій школі Штутгарта, семінарі з вальдорфської педагогіки, було засновано кафедру з фокусом дослідження «Медіаконцепції для шкіл, особливо для вальдорфських шкіл – Культурні та антропологічні аспекти життя з технологіями і медіа. Медіадидактика.» Її керівником є доктор Едвін Хюбнер, професор медіапедагогіки, колишній вальдорфський учитель математики і фізики. Він – член Союзу гуманної освіти (www.aufwach-s-en.de) й автор не лише основоположних книг на цю тему, але і виданих союзом вальдорфських шкіл праць та рекомендацій до навчального плану медіапедагогіки, диджитальної освіти й викладання технології. Моїм професійним розумінням цієї теми я зобов’язана читанню його текстів і розмовам із ним, і хотіла б тут висловити йому щиру вдячність за те, що він взявся за це важливе питання освіти вже в той час, коли ще ніхто майже цим не цікавився. Адже через те, що інформаційні технології так швидко заповнили ринок і майже не було часу на роздуми про те, чи потрібно у якійсь формі інтегрувати цей розвиток у своє життя, багато людей раділи мати можливість і не відставати від цього розвитку й бути в курсі подій. Той, хто до цього підходив із запитаннями або взагалі з «якщо» і «але», того обдаровували усмішкою як такого, хто відстав від часу, аніж сприймали серйозно. Однак, це змінилося. У багатьох вальдорфських школах є медіагрупи, які ґрунтовно займаються цією темою, інформують батьків із цих питань і працюють над чіткою лінією того, як необхідно використовувати навчальний план технології і медіапедагогіку на місцях. США вже пішли у цьому далі – особливо у вальдорфських школах Силіконової Долини, що їх відвідують немало дітей IT-лідерів, оскільки там дуже обережно використовують інформаційні технології у школі. На сайті Едвіна Хюбнера можна прочитати:

«Оскільки діти виростають у світі, що піддається впливу техніки і медіа, водночас із прямою медіапедагогікою, яка підводить до компетентного використання медіазасобів, повинна бути передбачена непряма медіапедагогіка. Непряма медіапедагогіка підтримує всі людські здібності, необхідні для життя у високотехнологічному світі, але які у звичайному використанні техніки піддаються небезпеці відмерти. Необхідні нові підходи, щоби компенсувати побічні дії технологій і за допомогою цього закласти подальші передумови для майбутньої медіаграмотності».

1. Медіапедагогічний підхід

У перші роки свого життя діти повинні вчитися відкривати, розвивати своє, дане природою тіло, оволодівати ним. Звідси виникає педагогічне завдання створити для них всередині технічного світу простір, який дозволить їм розвиватися здоровим чином. Як це може відбутися, вже було викладено в контексті опису річних орієнтирів розвитку. Педагогіка у часи розумних цифрових технологій, передусім, спрямована на розвиток волі і власної ініціативи за допомогою різнобічної діяльності в реальному світі. Протягом шкільного часу діти вивчають багато аналогових технік і оволодівають ними, щоби потім сформувати також свої компетенції щодо цифрових технологій. Якщо центром інтересу зробити не техніку, а потреби розвитку дітей і молодих людей, можна зрозуміти медіапедагогічний підхід вальдорфської педагогіки:

  • Спочатку познайомитися з реальним світом і розвинути своє тіло здоровим чином,
  • потім навчитися оволодівати аналоговими техніками,
  • на завершення – зрозуміти цифрові технології і застосовувати їх продуктивно.

Як це може здійснюватися, інформує виданий ініціативою diagnose:media довідник «Вирости здоровим у цифровому світі. Допомога в орієнтації для батьків та усіх, хто супроводжує дітей і молодих людей.» Тут можна знайти всі вагомі вказівки для батьків і школи у дуже хорошій компактній комбінації, вони базуються на незалежному дослідженні впливу медіа у дитинстві та юності. Також видана Союзом Вільних Вальдорфських шкіл брошура «Штрувельпетер 2.1. Путівник для батьків медіаджунглями»[1] на обмеженому просторі дає цінні імпульси і вказівки. Нещодавно був опублікований також актуальний довідник з повним навчальним планом із технології для вальдорфських шкіл[2].166 Тому стаття на цю тему обмежиться деякими суттєвими аспектами, які можуть надихнути на викладання технології. Вона також встановлює зв’язки з іншими сферами викладання.

2. Орієнтована на розвиток навчальна медіапрограма вальдорфської педагогіки

У ранньому дитинстві обов’язковий пріоритет має – як вже неодноразово наголошувалося – непряма медіапедагогіка. Коли дитина приходить у школу, починається пряма медіапедагогіка. Розумно це відбувається аналоговим способом: з олівцем і папером. Адже писання рукою тренує дрібну моторику і вправність. Коли маєш справу з дітьми, які вдома звикли використовувати планшети&ко, тоді важливо зробити для них зрозумілим, як це прекрасно і самому вміти те, що машини можуть тобі запропонувати, щоби бути від них незалежними. Також актуальні проблеми, пов’язані з комп’ютерними іграми і соціальними мережами, повинні розглядатися на всіх предметах і рівнях навчання відповідно до віку, якщо в класі для цього з’являється привід. Коли потім – приблизно в 12 років – мисленнєва здатність і здатність судження дітей розвинеться так далеко, що вони зможуть точніше схоплювати логіко-причинні взаємозв’язки, є сенс і стає необхідним розмовляти з ними детальніше про комп’ютерні технології. Звичайно, важливо брати до уваги: попри те, що дванадцятирічні діти здатні розуміти головні аспекти і взаємозв’язки цифрового світу комунікацій, а також його можливості й ризики, їм все-таки необхідно декілька років, поки вони розвинуть здатність саморефлексії і саморегуляції настільки, що зможуть протистояти різним спокусам кіберсвіту. Тому якраз саме у цей час молоді люди потребують допомоги їхніх батьків і вчителів, які поставлять їм межі або захистять їх від надто раннього використання цифрових приладів. Багаторічні спостереження показують, що учні лише з одинадцятого класу, тобто, з 17-го року життя, можуть осмислено і незалежно інтегрувати інформаційні технології у своє життя. Тому доцільно до десятого класу включно зробити акцент на розумінні технології як передумову для відповідного використання її в одинадцятому і дванадцятому класах.

2.1. Непряма і пряма медіапедагогіка

Діти і молоді люди виростають у світі, охопленому і керованому інформаційними технологіями. Це має брати до уваги педагогіка. Але це не означає, що скрізь необхідно запроваджувати такі технічні засоби як планшети і т.п. Будь-яке навчання має впливати на те, щоби діти і молоді люди знаходили можливість ставати внутрішньо сильними і дозрівати душевно, щоби вони, з одного боку, давали раду спокусам цифрового часу і, з іншого боку, могли осмислено використовувати технічні засоби для їхньої власної ініціативи. В результаті виникає концепція непрямої і прямої медіапедагогіки:

  • Непряма медіапедагогіка допомагає дітям якнайсильніше розвинути їхні власні індивідуальні здібності, щоби вони могли справлятися з вимогами інтелектуального світу засобів на людському рівні.
  • Пряма медіапедагогіка підводить дітей до того, щоби вони розуміли аналогові та цифрові засоби в їхній принциповій функціональності і могли використовувати їх осмислено й уміло.

2.2. Про поняття медіа

Слово «медіум» походить від латинського прикметника «medius», що можна перекласти як «такий, що посередині, передає». Із 17 століття природодослідники використовують його як іноземне слово, щоби позначити елемент, який передає хімічні або фізичні процеси. У 19 столітті в контексті спіритизму медіумами називалися люди, через яких була можлива взаємодія з духами. Лише в кінці 1950-их слово «медіа» почали використовувати у сучасному значенні.

  Словом «медіа» (у німецькій мові) можуть позначатися різні речі: почерк, типографський шрифт у газетах, журналах, книгах і.тд., фільми, радіо, телебачення, комп’ютер і т.д. Звичайно, почерк, наприклад, чітко відрізняється від фiльму, так, що однакове називання словом «медіа» рoзмиває наявні відмінності.

   Якщо розглянути, що впізнавано в медіальному оточенні, є лише три різні форми:

  • Шрифт
  • Збережені або передавані мова чи музика
  • Нерухомі і рухливі картинки

Як за допомогою шрифту, так і через звук та зображення може передаватися зміст. Але активна взаємодія людини зі змістом щоразу різна, залежно від того, як він передається: через шрифт чи звук. Коли людина будь-що читає, тоді задіяні, передусім, її очі, і вона повинна утворювати власні уявлення за допомогою сприйнятих поєднань літер. У випадку передаваних образів, насамперед у фільмах, людині мало потрібна діяльність її фантазії, оскільки образи вже готові.

Взаємодія людини з медіумом завжди відбувається в полі напруги. Воно, з одного боку, спрямовує її увагу на передаваний зміст. При цьому відбувається звернення до її уявлення і мислення, однак, почуття і сила волі нехтуються. Тому не дивно, що 130 дослідників процесу читання з усієї Європи у січні 2019 опублікували декларацію про майбутнє читання у цифрову епоху, яка повинна показати цей недолік і його наслідки. Вони посилаються на метадослідження із загальною кількістю учасників понад 170 000 людей, яке показує, «що розуміння довгих інформативних текстів при читанні на папері краще, ніж при читанні з екрану, особливо якщо читач має дефіцит часу.» Також існує ризик затримки розвитку розуміння прочитаного дітьми і недостатній розвиток критичного мислення[3].167 Це стосується і письма. Якщо я пишу ручкою на папері, тоді я природним чином дуже сконцентрований на змісті того, що хочу написати, і моя рука здійснює невеликі, але дуже диференційовані рухи. Письмо рукою супроводжується певними органічними процесами. Використовується і тренується дрібна моторика, при цьому задіяні відповідні ділянки в мозку. Той самий мисленнєвий зміст можна також набрати на планшеті. При цьому дія, яка при письмі на папері виконується ручкою, переходить у «стукання пальцями» (Бюн-Чул Хан), дрібна моторика використовується дуже мало.

Важливо розрізняти чотири аспекти медіа, що їх варто враховувати при педагогічних роздумах:

  • Зміст медіа – те, що людина бере у своє уявлення і мислення, наприклад, зміст роману або фільму.
  • Форма медіа – процес, як презентується зміст, тобто, письмо, звук або зображення.
  • Носій медіа – матеріальна база, на якій або в якій презентуються форми медіа, тобто, папір, електронна книга, смартфон, екран комп’ютера і т.д.
  • Людина у становленні, яка через те, що вона робить, розвивається і переживає себе.

Крім того, що є незліченна кількість способів використання комп’ютерів для управління технічними процесами, вони також можуть служити як носії інформації. Тільки тому, що у повсякденному житті комп’ютери особливо виділяються як носії інформації, їх визначають як медіа, але вони означають набагато більше, ніж це поняття. Вони можуть займати місце людини способом і обсягом, якими цього захочуть люди.

2.3. Медіазрілість у порівнянні з медіакомпетентністю

На описаному вище понятті медіа добре пояснюється, які здібності включає у себе медіазрілість людини. З одного боку, вона поширюється на різні медіа й охоплює також особисті і соціальні здібності.

Змісти, які приходять до людини через різні медіа, не пов’язані і часто однобічні або взагалі хибні. Людина повинна вміти це побачити й оцінити. Це передбачає хороші загальні знання. Тому педагогіка повинна піклуватися про те, щоби діти і молоді люди під час їхнього шкільного навчання могли отримати максимально повне і послідовне спільне.

Діти повинні оволодіти трьома медіаформами – шрифт, зображення і звук. Бігле письмо і читання є головною передумовою для використання змістів інтернету – якщо не мати на увазі YouTube & Co. Оскільки всі наукові виклади, всі інтернет-енциклопедії – такі як Wikipedia і т.д. – припускають вміння читати і розуміти складні тексти.

Компетентне використання кінокультури передбачає, що молоді люди дізналися і вивчили, як створюється фільм. Їм необхідно самим одного разу зняти фільм. Те ж стосується медіаформи «звук». Молодим людям необхідно одного разу в їхньому житті випустити радіопередачу, щоби мати можливість робити судження, виходячи з цього досвіду, про те, як виникають радіопередачі.

Звичайно, молоді люди повинні також розуміти, як принципово функціонує медіаносій комп’ютер, як вибудуваний інтернет і як працюють пошукові машини. Важливою темою навчання у старшій школі є також те, що учні практикують осмислено застосовувати аналогові і цифрові медіаносії для пошуку й презентації.

Уважність та увага – ще одні навички, необхідні людям для осмисленого використання інформаційних технологій. Бо кожної секунди, коли людина перебуває у мережі, їй доводиться приймати рішення про те, куди спрямувати свою увагу. Тому вона повинна навчитися уважно ставитися до того, на що хоче звернути увагу, а на що ні.

Експерт у сфері комунікацій Говард Райнгольд дуже виразно зібрав необхідні якості, які потрібно мати, щоб осмислено використовувати цифрові медіа й мережі:

«Цифрові медіа й мережі можуть дати повноваження лише тим людям, які вчаться їх використовувати – і становлять небезпеку для тих, хто не знає, що вони, власне, роблять. […] Ті люди, які не отримують базової освіти у сфері їхньої уважності, розпізнавання нісенітниць, в участі, у спільній роботі і в мережевій обізнаності, є потенційними жертвами всіх тих випадків, про які кажуть критики – поверховість, легковірність, розсіяність, відчуження, залежність. Я хвилююся за мільярди людей, які мають доступ до мережі, не маючи при цьому найменшого розуміння, як вони можуть знайти і перевірити на правильність знання, як залучатися і брати участь замість того, щоби пасивно споживати, як дисциплінувати і спрямувати увагу в ситуації безперервної роботи, як і чому повинен бути використаний захист конфіденційності, яка ще є у дедалі більш нав’язливому навколишньому світі»[4].

Інформаційні технології роблять можливим утворення соціальних мереж. Але там люди зустрічаютсья лише віртуально, частково навіть лише за допомогою тексту. Як це знову й знову виявляється, саме при діях у соціальній мережі необхідні особливо добре розвинуті емпатичні здатності. Також відчуття соціальної відповідальності повинне бути більше розвинуто, ніж у реальному житті, адже наслідки своїх віртуальних «дій» неможливо побачити одразу.

2.4. Про предмет медіапедагогіка

Вальдорфським школам рекомендується організовувати будь-який урок з медіапедагогічною усвідомленістю. Це передбачає інтерес учителів до світу, активність і постійне – також і самостійне – підвищення кваліфікації. Наприклад, класні вчителі сьомого і восьмого класів можуть взяти ділові листи, які є в навчальному плані, як привід розучити на клавіатурі друк десятьма пальцями. Учні можуть друкувати ділові листи на комп’ютері офлайн. Або можна взяти, наприклад, велику епоху історії мистецтва у дев’ятому класі як привід поговорити про цифрові можливості обробки зображення. Також важливо, щоби молоді люди – знову за допомогою практичних проєктів – знайомилися з мовою фотографічних і кінематографічних зображень.

2.5. Медіазасоби в школі: виробництво перед використанням

Педагогічні дослідження показують, що оснащення шкіл цифровими засобами має сенс лише за певних передумов. У 2013 році в німецькому перекладі з’явилося опубліковане Джоном Хетті метадослідження «Видиме навчання». Воно містить результати 800 метааналізів, які, у свою чергу, підбивають підсумки майже 80 000 окремих досліджень[5]. Це одне з найбільших метадосліджень, які будь-коли проводилися.

Головним результатом цього дослідження став висновок, що, передусім, тим, хто найбільше спонукає дітей вчитися, є вчитель. Індивідуальність того, хто навчає, впливає на шкільні досягнення дітей і молодих людей найбільше. Від взаємозв’язку його педагогічних і дидактичних компетенцій з його професійною компетенцією найбільше залежить успішність навчання дітей – і від об’єднання з тими, хто вже бере участь у вихованні й освіті: з батьками.

Це дослідження також вивчає питання, наскільки введення технічних засобів сприяє успіхові у навчанні. Результат: суттєві освітні успіхи з’являються лише тоді, коли через введення медіазасобів виникають нові навчальні ситуації, які неможливо було створити за допомогою наявних до цього засобів[6]. Отже: введення планшетів замість шкільних підручників не впливає на успішність навчання; діти не вчаться краще в результаті цього. Введення техніки лише тоді має сенс, якщо через це з’являються нові завдання. Наприклад, невелика група учнів отримує завдання зняти фільм про якусь історичну постать. Такому фільму передують численні пошуки, які після багатьох обмірковувань концентруються в одному невеликому відео. Суттєвим при цьому є не сам фільм, але необхідне інтенсивне зацікавлення біографією зображуваної людини.

Можна дати завдання класу старшої школи зняти пояснююче відео про якийсь математичний зміст, чого дуже багато можна знайти на YouTube.

Це було би серйозною противагою для однієї явної тенденції в культурі. Вкотре й знову говориться або пишеться, наскільки щасливі учні, батьки і вчителі мати запропоновані в інтернеті навчальні і пояснюючі відео. Вчителі використовують їх для підготовки, зростаюча кількість учнів більше не може уявити без них шкільне життя. Але все це має і зворотний бік: «Пояснюючі відео змінюють і навчальну поведінку молодих людей. «Тоді як при навчанні у класі йдеться, передусім, про обмін, відеоролики на YouTube зосереджені на швидкому і результативному запам’ятовуванні фактів, – висловлює занепокоєння Філіп Вампфлер. – Я лише споживаю, сам же залишаюся пасивним»[7]. Учитель і спеціаліст із дидактики Філіп Вампфлер, який завдяки своїм публікаціям також вважається експертом з навчання за допомогою нових засобів, виходячи з цього, виправдано пропонує, щоб учителі та учні знімали пояснюючі відео разом. В школі йдеться не лише про передачу знань, але й про розвиток і освіту людини, і для цього необхідні нові імпульси в освіті вчителів та значно вища оцінка цієї професії. З цим неможливо не погодитися!

3. Технічний розвиток і гострі питання сучасності

3.1. Про взаємини між людиною і машиною

Якщо подивитися на історію розвитку технологій за останні 200 років, для заміни фізичного руху і праці людина винайшла силові машини у вигляді парового двигуна, електродвигуна, двотактного, бензинового і дизельного двигунів. Наприкінці 19-го століття їй вдається зробити машини, які можуть записати її мову (грамофон) і також передати її іншим людям на відстані (телефон). У 1895 році були представлені перші рухливі зображення. Це дозволило відтворювати не лише статичні зображення, але й замальовувати і передавати рухи.

В середині 20-го століття інженерам вдалося виготовити прилади, які імітували алгоритмічне мислення людини (комп’ютери). Комп’ютерні технології, в яких «осідає» людське логічне мислення, починають проникати у дедалі більшу кількість приладів. Комп’ютери тим часом керують майже кожним апаратом: від пральної машини, опалення, автомобіля до цілих фабрик. Але комп’ютери можуть також керувати собою, змінювати себе на основі заново введеної інформації. Вони можуть пристосовуватися – тому вважаються «такими, що навчаються». Пронизаність технічним інтелектом дає всім попереднім технологіям нову характеристику:

  • Якщо силові машини керуються комп’ютерами, з’являються роботи, які можуть робити раціональну роботу незалежно від людей. Тоді вони можуть імітувати людське ходіння.
  • Якщо машини, які можуть записувати людську мову, управляються комп’ютерами, тоді з’являються прилади, здатні імітувати людське говоріння.
  • Якщо комп’ютери самі змінюють свій спосіб дії і пристосовують його до нових умов, тоді вони здаються здатними самостійно «думати».

Людина будує собі машини, так би мовити, «за своєю подобою» і дає цим рабам-машинам більшу частину своєї роботи. Тим самим дедалі частіше ставиться екзистенційне питання, що ми можемо зробити з таким чином виграною свободою («безробіттям»). Але не лише це. Також по-новому постає питання про сенс людського існування і його ідентичності. У першій половині 20-го століття телефон був машиною, за допомогою якої люди могли розмовляти один з одним. З SIRI в Apples iPhone, Cortan в Microsoft Windows, Debater з IBM або Alexа в Amazonе Echo проявляється цілком нова якість всередині нашої культури: люди розмовляють тепер не з людьми, а з машинами.

Машина більше не є таким інструментом як сокира, молоток чи пилка, вона також більше не прилад, яким ми виконуємо свою роботу, вона – не лише живий світ, вона стає персоналізованим візаві, вона стає свого роду «співмашиною», яка має потенціал поставити себе на місце «співбрата» й імітувати роль партнера, який діє автономно.

Завдяки дедалі досконалішій імітації себе самої людина підходить до спокуси розглядати себе як машину. Ця постійно з часів Рене Декарта обговорювана ідея є сьогодні визначальною у багатьох технічних дослідницьких проєктах. Повсякденне життя з приладами, створеними технічними спеціалістами, переконує людину, що вона по суті просто машина. При цьому її душевна і духовна величини виключені. Франк Ширрмахер назвав перших механічних андроїдів, якими захоплювалися люди у 18 столітті, світоглядними фабриками, тому що вони показували, «як функціонувала би людина, якби вона була машиною». Доступ у внутрішній світ андроїдів був доступом у внутрішній світ людини, оскільки тоді, коли люди заглядали всередину машин, машина змінювала внутрішнє їхніх голів. Флейтист і барабанщик, танцівниця і навіть качка були фабриками світогляду»[8] Таке виробництво світогляду відбувається також тоді, коли дітям дають для гри маленьких іграшкових роботів або взагалі використовують роботів, щоби навчити їх другій іноземній мові, як це намагаються зробити зараз у деяких дослідницьких проєктах. Тут дитині підсвідомо передається така антропологія: «Ти – машина. Стань тим, що ти є!»[9]

Для педагогіки в 21 столітті, столітті роботів, це означає: вихователі і педагоги повинні усвідомлювати, який образ людини є головним в їхній роботі. Чи є людина лише машиною, чи вона є духовною істотою, яка формує своє тіло в «інструмент життя» ? Останній твір, написаний Рудольфом Штайнером, присвячений цій темі:

«Багато з того, що сьогодні діє в культурі через техніку й у що вона вищою мірою залучена своїм життям, це не природа, а субприрода. Це світ, який відділяється від природи донизу»[10].

У нас немає органів чуттів для надзвичайно потужних сил електромагнетизму й атомної енергії. Звідси Штайнер називає цей світ, досяжний лише за допомогою думок та експериментів, «підчуттєвими силами» і протиставляє їм у названому творі «надчуттєві сили», які також впізнавані лише за їхнім впливом, але не є видимими чуттєво. Природа розташована між ними як чуттєво пізнаваний світ – пронизана цими двома видами сил. Людина вільна завдяки тому, як вона себе налаштована позиціонувати в цій грі сил. Щоб отримати цю свободу, необхідне виховання, яке дозволить вільно користуватися цими силами.

Кожна людина може сьогодні знати, що світ Big Data не лише дає у розпорядження інструменти для комунікації, спілкування, наукових досліджень і процесів навчання. Радше – як уже йшлося на початку – йдеться також про гігантські політичні контролюючі системи і долі економічного ринку, порівняно з якими окрема людина може здатися собі безсилою. Вже згаданий тут піонер комп’ютерних і робототехнічних технологій Йозеф Вайценбаум написав у відповідь на це у своїй книзі «Курс на Айсберг»[11], що й сьогодні заслуговує бути прочитаною: «Так зване безсилля окремої людини є можливо найнебезпечнішою ілюзією, яку взагалі може мати людина. Той, хто усвідомлює свою свободу і гідність, не впаде в цю ілюзію».

3.2. Як використати шанс нової свободи?

Технічний світ економить багато дій людини. Прилади виконують їх за неї. Це шанс і небезпека одночасно. Зручність може спокусити її до того, що вона доручить своє життя машинам: індустрія розваг організує її вільний час, тоді як її творчі здібності відмирають. Але той, у кого є ініціатива і власні ідеї, які він хоче втілити, може використати дану за допомогою машин зовнішню свободу і розвивати себе далі, маючи можливість краще реалізувати свої наміри завдяки технологіям. Для педагогіки у світі, що несе відбиток цифрових технологій, це означає, що діти, передусім, повинні бути здатні вчитися активно користуватися цією свободою до чогось або для чогось, що вони повинні навчитися говорити, що вони хочуть зробити з їхнім життям:

  • Чи насолоджуюсь я моєю «свободою від рабської праці» і живу за бажанням і настроєм?
  • Чи стаю я залежним і дозволяю за мене визначати?
  • Чи беру я сам відповідальність за мій розвиток – і якщо так, чим я хочу займатися у житті?

3.2.1. Інтерес до світу і людини розвивається не сам по собі

Психолог Віктор Е.Франкль (1905–1997) постійно вказував на те, що хоча люди і мають дедалі більше вільного часу, вони не знають, чим його заповнити усвідомлено[12]. Вони не знають, що робити з собою і не знаходять сенсу у своєму існуванні. Багато людей страждають, згідно з Франклем, «від нестачі сенсу в житті»[13].

Цього екзистенційного вакууму не було у минулі століття, оскільки релігія і сформовані традиції давали людині загальнообов’язкові основні цінності. Вони зруйнувалися тією мірою, якою з 17-18-го століть самоствердився індивідуалізм. Самому знайти цінності, дати власному життю орієнтацію і сенс ставало дедалі частіше завданням кожної окремої людини. Як людині знайти сенс власного існування?

Маючи жахливі спогади з концентраційного табору, Віктор Франкль визнавав, що сенс власного життя має вимір, який виходить за межі власної суб’єктивності:

«Що є необхідним – це поворот у постановці питання про сенс життя: ми повинні вчитися і вчити людей, які сумніваються, що річ насправді зовсім не у тім, що ми ще можемо очікувати від життя, але, радше, винятково у тому: що життя очікує від нас! Висловлюючись дійсно по-філософськи, можна сказати, що йдеться про свого роду коперніканський поворот, а саме про те, що ми більше не запитуємо про сенс життя, але що ми переживаємо самі себе як тих, кому ставляться запитання, як тих, яким життя щоденно і щогодинно ставить запитання – запитання, на які необхідно відповідати, даючи належну відповідь, не розмірковуванням і бесідами, але тільки через дію, правильну поведінку. Життя означає врешті-решт: нести відповідальність за правильні відповіді на питання життя, за виконання завдань, які ставить життя кожному окремо, за виконання вимог часу»[14].

Рудольф Штайнер одного разу зауважив:

«Ця зміна людства, ця встановлена байдужість людства щодо великих доль буття, це явище, яке найбільше впадає у вічі. Все ж відображається від людства сьогодні. Найбільш повні, найбільш різкі, найбільш інтенсивні факти сприймаються як сенсація. Вони діють недостатньо шокуюче. І це відбувається лише тому, що інтелектуальний егоїзм, який стає дедалі сильнішим, звужує інтереси людства»[15].

Я не можу, ймовірно, знайти сенс мого життя, лише запитуючи себе, чого «я хочу», необхідно також сприймати, що необхідно у навколишньому світі. Але для цього потрібен також відповідний погляд у світ, адекватний світогляд. Створити у школі умови для того, аби молоде покоління було поставлене в умови виробляти їхній власний погляд на світ – це найблагородніше завдання вальдорфської педагогіки. Пробудження інтересу до світу є для цього найважливішим інструментом, а також викладацький склад, який переживається як цінний у житті. Рудольф Штайнер сформулював це цілком чітко: «Справжній інтерес людини до всього життя неможливий, якщо не пробуджений справжній інтерес до світу у п’ятнадцяти-, шістнадцятирічних людей»[16].

  Все це суттєві загальні питання для викладання технології і використання цифрових засобів вдома й у школі, що відповідає вікові.

3.2.2. Огляд рекомендацій навчального плану

 Зібрані в таблицю:

 

Перше дитинство

Розповідання своїх вигаданих історій – без будь-яких медіа.

Дошкілля

Дітям регулярно читають вголос. Дорослі є прикладом для дітей у ставленні до книг.

Перший клас

Навчання письму і читанню.

З другого і третього класів

Підтримка радості від читання за допомогою класної бібліотеки, спільного читання і т.д. Інтенсивно підтримувати читання вдома.

З четвертого і п’ятого класів

Навчання орієнтуванню у книжкових фондах, знайомство з громадськими бібліотеками.

Сьомий або восьмий клас

Оволодіння системою друку на клавіатурі за допомогою десяти пальців.

Восьмий або дев’ятий клас

Знайомство і оволодіння різними можливостями програм обробки текстів для звіту про практику.

Десятий клас

Типографія\Стиль шрифту: виготовлення свого власного шрифту.

Завершення шкільного часу

Там, де об’єктивно є сенс, використання інформаційних технологій і обробки тексту у школі й удома.

На такому вибудовуванні навчальної програми стає зрозумілою принципова думка: орієнтований на розвиток навчальний план дає дітям можливість одночасно з їхнім власним розвитком осягати історію медіа. Діти вчаться розуміти можливості шрифту з усіх сторін і, передусім, вони можуть цим активно оволодівати. Такий спосіб дії робить можливими всебічні медіанавички, які необмежені лише цифровими носіями.

У перші п’ять шкільних років медіапедагогіка починається з оволодіння почерком. Крім того, необхідно добре тренувати здатність зосереджено і зрозуміло читати. Також діти повинні познайомитися з пошуком у книжковому фонді.

У шостому класі дітям необхідно перший раз показати, як принципово функціонує інтернет, де його можна використовувати, але, передусім, також і на які моменти ризику потрібно звернути увагу. Оскільки часто вже у цьому віці, на жаль, буває і раніше, з’являється перший досвід кібермобінгу, це питання повинне обов’язково обговорюватися, a також те, як і де можна у надзвичайній ситуації отримати допомогу. Якщо соціальні проблеми з’являються вже в перші шкільні роки, їх потрібно завжди брати під контроль і обговорювати в контексті школи.

Коли школярі приходять у сьомий і восьмий клас, є сенс, щоби вони навчилися друкувати на клавіатурі десятьма пальцями наосліп. Річна робота наприкінці восьмого класу або перший звіт про практику в дев’ятому класі – це можливість попрацювати з учнями над тим, як розумно і творчо використати численні функції програми обробки текстів.

В десятому класі можна показати молодим людям, як зробити власний шрифт. Вони вчаться виробництву індивідуального виду шрифту, який, наприклад, схожий на власний почерк. Тоді вони можуть індивідуально форматувати свої тексти.

В одинадцятому і дванадцятому класах можливості інформаційних технологій можуть бути задіяні в процесі навчання скрізь, де у цьому є необхідність.

Висновок: спочатку розвиток – тоді диджиталізація!

В цьому контексті не йдеться про необхідність найменшого електросмогу у шкільному і класному приміщеннях. Поради на цю тему є у декілька разів цитованому довіднику «Вирости здоровим у цифровому світі». Відкладені наслідки для здоров’я пульсуючого випромінення мікрохвильової печі, звичайно, ще недостатньо вивчені; але те, що відомо сьогодні, закликає бути обережним, особливо у час росту організму. З приводу цього можна знайти багато інформації на такій сторінці в інтернеті: diagnose-funk.org. Там також представлені альтернативні технології – наприклад, використання світла як передавача даних – які все-таки ще не готові до використання на ринку. Необхідно терміново сповільнити загальнонаціональне оснащення зв’язком 5G і там, де можливо зупинити це доти, поки не будуть детально досліджені ризики для здоров’я і розвинуті далі можливі альтернативи для передачі даних.

[1] Коротке посилання: https://t1p.de/j5z0 (Доступ 17.01.2020).

[2] Див.також: Bund der Freien Waldorfschulen (Hrsg.): Medienpädagogik an Waldorfschulen. Curriculum – Aus- stattung. Kurzlink: https://t1p.de/lxwg

[3] Коротке посилання: https://t1p.de/jpyw (Доступ 17.01.2020).

[4] Howard Rheingold: Aufmerksamkeit, Erkennen von Unsinn und Netz-Bewusstsein. В: John Brockman: Wie hat das Internet Ihr Denken verändert? Die führenden Köpfe unserer Zeit über das digitale Dasein. S. Fischer Verlag, Frankfurt am Main 2011, S. 202.

[5] John Hattie: Lernen sichtbar machen. Überarbeitete deutschsprachige Ausgabe von Visible Learning. Hrsg. Wolfgang Beywl, Klaus Zierer. Baltmannsweiler 2013.

[6] Klaus Zierer: Lernen 4.0. Pädagogik vor Technik. Möglichkeiten und Grenzen einer Digitalisierung im Bildungs bereich. Baltmannsweiler 2017, S. 63.

[7] Kristina Reiss: Lehrer aus dem Netz. В: Migros-Magazin 03/2020 vom 13.01.2020, S. 53 f. Kurzlink: https://t1p. de/abml (Zugriff 17.01.2020)

[8] Frank Schirrmacher: Ego. Das Spiel des Lebens. Karl Blessing Verlag, München 2013, S. 119.

[9] Werner Sesink: »Du bist eine Maschine. Werde, was Du bist!« Die Pädagogik virtueller Maschinen. В: Bildung nach dem Zeitalter der Großen Industrie. Jahrbuch für Pädagogik 1998. Redaktion Josef Rützel und Werner Sesink. Peter Lang, Frankfurt a. M. 1998. S. 195–204.

[10] Rudolf Steiner: Anthroposophische Leitsätze. Der Erkenntnisweg der Anthroposophie. Das Michael-Mysterium. GA 26. Rudolf Steiner Verlag, Dornach 1976, S. 256.

[11] Joseph Weizenbaum: Kurs auf den Eisberg. Die Verantwortung des Einzelnen und die Diktatur der Technik, Zürich 1984.

[12] Viktor Frankl: Das Leiden am sinnlosen Leben. Freiburg, Basel, Wien 1991, S. 76.

[13] Viktor Frankl: Der Wille zum Sinn. Ausgewählte Vorträge über Logotherapie. Bern, Stuttgart, Wien 1982, S. 11.

[14] Viktor Frankl: … trotzdem Ja zum Leben sagen. Ein Psychologe erlebt das Konzentrationslager. München 2002, S. 124 f.

[15] Rudolf Steiner: Die Erziehungsfrage als soziale Frage. Die spirituellen, kulturgeschichtlichen und sozialen Hin tergründe der Waldorfschul-Pädagogik. Dornach 17. August 1919. GA 296. Verlag der Rudolf Steiner Nachlass- verwaltung, Dornach 1960, S. 106.

[16] Rudolf Steiner: Erziehung und Unterricht aus Menschenerkenntnis. GA 302a. Rudolf Steiner Verlag, Dornach 1993, S. 84.

 

ВІДПУСКАЮЧИ ТРАВМУ

Від EMDR до M-REMB

 

Передмова

Я працюю психіатром протягом останніх п’ятдесяти років, з яких останні тридцять років керую клінікою, що спеціалізується на лікуванні дітей, які потребують психіатричної допомоги. Далі я опишу метод лікування, який дійсно спрацював, а саме десенсибілізацію та переробку рухом F.vc (EMDR). Я впевнений, що ця техніка добре працює як для дітей, так і для дорослих.

Однак були випадки, коли у дітей виникали певні труднощі після EMDR.

Я відчуваю, що вона має свої межі. Одна з проблем полягає в тому, що EMDR нагадує пацієнту про причини ПТСР, а це може бути болісно. Ще одна причина полягає в тому, що необхідні рухи очей. Деякі малюки не можуть тримати очі відкритими. Щоб впоратися з цими труднощами, ми прибрали нагадування про їхній травматичний досвід. Крім того, щоб посилити вплив руху очей, ми застосували “Малювання форми”, згідно з теорією Штайнера.

Щоб переконатися в ефективності нашого методу, ми додали те, що ми називаємо “диханням образами”.

Якщо коротко, то “дихання образами” – це вправа, в якій ви уявляєте ситуацію, в якій вам найкомфортніше. Наприклад, ви лежите на спині і спостерігаєте за рухом хмар, дивитеся на безкрає море, сидите на лавці в лісі або дивитеся на зірки і вбираєте в себе енергію Всесвіту. Для малюків прикладом може бути те, що ви їсте морозиво або ваша мама тримає вас на руках.

Продовжуючи уявляти себе в цьому стані, почніть видихати, повільно скорочуючи живіт у власному темпі. Повільно видихайте і повністю звільняйте легені. Залежно від вашої ситуації, скажіть (про себе): “Дихайте повільно, поки легені не стануть порожніми”. “Дуйте ніжно, ніби тихо свистите у свисток”, ніби ви хочете подовжити час видиху. Для вдиху трохи розслабте живіт, і повітря почне вливатися у ваше тіло.

Це наш оригінальний метод, який ми називаємо M-REMB – Mental Release Eye Movement and Breathing.

Розділ I. Малювання форм. Насолодження малюванням

Що підготувати:

Кілька шматочків білого паперу формату А3 і кольорові олівці або крейдочки. Використовуйте приблизно п’ять кольорів з дванадцяти. Якщо у вас їх не багато, підійдуть лише три кольори: червоний, жовтий і синій. Навіть чорний олівець теж буде в порядку.

Перш ніж пацієнт почне, поясніть, що, природно рухаючи очима, коли ви заповнюєте лінію у вправі на малювання, ваш мозок зможе розплутати заплутані думки.

Техніка малювання форм. Від прямих ліній до хвилястих

Покладіть папір горізонтально і почніть з лівого верхнього кута (для лівшів – з правого верхнього). Розслабте плечі.

Починаємо!

 

  • Уяви собі величезне небо і море.
  • Вітер почав дути сильніше.
  • Намалюй пряму лінію зліва направо.
  • Намалюй ще одну між далеким небом і морем.
  • Потім намалюй ще одну.
  • Вітер почав дути сильніше.
  • Намалюй злегка хвилясті лінії.
  • Намалюйте природно більші хвилясті лінії.

 

 

 

        • Підготуйте інший аркуш паперу.
        • Повторіть стільки прямих ліній, скільки хочете.
        • Цього разу спочатку намалюйте великі хвилясті лінії, а потім поверніться до малювання прямих ліній.
        • Під час малювання залишайтеся розслабленими.

 

 

 

 

 

Горізонтальна вісімка

  • Покладіть олівець посередині паперу і намалюйте коло вправо або вліво, вгору або вниз, як вам подобається.
  • Повернувшись до початкової точки, намалюйте коло в інший бік і поверніться до початкової точки.
  • У вас вийшла цифра 8 що лежить на боку.
  • Використовуйте інші кольори і повторіть ту ж саму фігуру 8.
  • Повторюйте стільки разів, скільки хочете.

 

 

 

 

  • Ти можеш малювати так, ніби ти водій на гоночній трасі.
  • Ти не можеш розбитися.
  • Слідкуй за лініями.

 

 

 

 

 

 

Малюємо вісімки

  • Покладіть папір вертикально.
  • Покладіть олівець приблизно посередині паперу.
  • Намалюйте коло вниз, поверніться до початкової точки, а потім намалюйте коло вгорі, в небі.
  • Повторіть стільки разів, скільки хочете, видихаючи. (На видиху повторіть стільки разів, скільки забажаєте).
  • Коли ви звикнете, об’єднайте бокові 8 і 8 разом (це виглядає як товстий хрест), і повторіть їх стільки разів, скільки ви хочете.

 

 

 

 

 

 

 

Діти малюють форми

Від прямих ліній до хвилястих

 

“Коли я почала малювати хвилясті лінії, я відчувала себе так, ніби плавала в утробі матері”, – сказала сімнадцятирічна дівчина.

Малювання вісімок

  • “Коли я швидко малював, я ні про що не думав”.
  • “Це було весело”.
  • “Негативні думки ніби зникали”.

 

Коли ви починаєте малювати, малюйте повільно, потім, щоб посилити рух очей, малюйте швидко.
Не хвилюйтеся, що лінії вийдуть нерівними. 

Іноді раптово хочеться спати. У такому випадку ви говорите вголос:
“П’ять, чотири, три, два, один, прокидайся!”
Це добрий знак: коли ви засинаєте, це означає, що ви достатньо сконцентрувалися і звільнилися від негативних думок.

Коли ви закінчите малювати, запишіть все, що ви відчули, в куточку паперу.
Це допоможе вам зрозуміти, які зміни насправді відбулися.

Різноманіття форм

Малювання вісімок має різноманітні форми, а колір і тиск дуже залежать від психічного стану пацієнта. Як правило, спочатку напруження і недосвідченість призводять до слабкого кольору і слабкого тиску, але коли розвивається довіра до дослідника, форма стає вільною, а колір і тиск стають сильнішими.

Після одужання тиск і кольори стають світлішими, а кількість повторень малюнка має тенденцію до зменшення. Після малювання пацієнти можуть написати свої відчуття в куточку паперу. Почуття пацієнтів важливі, тому що вони намагаються самостійно думати про свої психічні проблеми. З цього моменту починається наша робота.

Для M-REMB нагадайте пацієнту, що важливо, щоб обидва ока рухалися плавно, і що важливим є баланс вгору/вниз і праворуч/ліворуч. Його очі повинні природно слідувати за лінійними малюнками.

Почніть рахувати числа разом з пацієнтом, повторіть 100, 500 і 1000 разів. Нав’язливі ідеї, занепокоєння і страх пацієнтів вивільняються, а обличчя стають світлими. Ми виявили, що при застосуванні M-REMB ефект вивільнення посилювався, а тривалість лікування скорочувалася.

Травма у кожної людини різна, але для малюків важливі задоволення та концентрація. Ми вважали за необхідне нагадати їм, що вони роблять.

Для дорослих та підлітків, щоб продовжити лікування, ми визнали важливим пояснити важливість M-REMB для пацієнтів.

 ЧИТАЙТЕ ДАЛІ

 

Як пов’язані зовнішнє та внутрішнє розмаїття?

Ключ до здорового харчування

Різноманітність є ключовим поняттям: біорізноманіття є основою життя. Здорові ґрунти мають різноманітний мікробіом, який, у свою чергу, впливає на мікробіом їжі, яку ми їмо, і, зрештою, на наш кишечник. Це означає, що зовнішнє різноманіття має глибокий вплив на наше внутрішнє різноманіття і життєздатність, а отже, і на наше здоров’я!

Коли ми йдемо на ринок чи у продуктовий магазин, нам може здатися, що там величезне розмаїття фруктів і овочів, незалежно від сезону. Але це розмаїття часто є поверхневим. Кілька поколінь тому раціон харчування в Центральній Європі в основному складався з картоплі, зернових, моркви та капусти. Це може здатися одноманітним, але тоді існувало значне сортове розмаїття. Фермери зберігали частину врожаю для наступного посівного сезону, що призвело до розвитку місцевих сортів, які добре підходили для їхніх конкретних регіонів.

Зменшення через скорочення

Сьогодні лише три культури – пшениця, рис і кукурудза – забезпечують 50% світового продовольства. У цих рослин майже не залишилося справжнього розмаїття, оскільки насіннєва промисловість зараз пропонує стандартизоване насіння, призначене для отримання високих врожаїв. Кукурудза, наприклад, є основою для багатьох продуктів, таких як крохмаль і глюкозний сироп, які містяться майже у всіх готових стравах. Пшениця і рис також піддаються інтенсивній переробці. Таке скорочення до кількох основних продуктів харчування означає втрату розмаїття,
що негативно впливає на наш мікробіом. Ми можемо навіть назвати це ”сучасною одноманітністю”.

Рішення з лабораторії?

Індустріальне сільське господарство характеризується монокультурами, такий спосіб виробництва продуктів харчування є явно несталим і не сприяє розмаїттю. Як наслідок, з’явився поштовх до вирощування салату та овочів в складських приміщеннях, ближче до міст і споживачів. Це так зване «вертикальне землеробство» має багато переваг: вода не забруднюється добривам

и, пестициди не потрібні, рослини не стають жертвами хвороб, а їжа може вироблятися незалежно від сезону чи погодних умов. Ті ж самі міркування застосовуються до виробництва м’яса, вирощеного в лабораторіях, також відомого як «чисте м’ясо» або «м’ясо, отримане без забою». Перший термін вказує на зв’язок з «чистим харчуванням», яке стосується натуральних, без до бавок продуктів кустарного виробництва. Аргумент сталості, здається, виправдовує будь-які засоби. Проте все ще залишаються невирішеними питання, такі як енергоспоживання лабораторій або виробництво поживних розчинів, в яких вирощують клітинні культури. Деякі з поживних речовин, що використовуються, задіюють генетично модифіковані матеріали.

“Харчування –це більше, ніж просто споживання поживних речовин, воно повинно стимулювати і надихати тіло,  душу і дух.”

Ні – відчуженню!

З цілісної точки зору, це збідніння також призводить до відчуження. Чи може вирощена в лабораторії їжа бути дійсно живою і поживною, якщо вона не має зв’язку з природними циклами
і космічними силами, присутніми в природі? Харчування – це більше, ніж просто споживання поживних речовин, воно має стимулювати і надихати тіло, душу і дух. Отже, виробництво продуктів харчування – це не лише питання еко- логічної рівноваги, але й наших стосунків з природою, рослинами, тваринами та самими собою. Ми можемо продовжувати відчужувати себе все більше і більше і віддавати перевагу технологічним рішенням. Або ми можемо бачити себе частиною всієї живої Землі, з якою у нас спільне майбутнє.

Планетарна здорова дієта: здоров’я для людей і Землі

Планетарна здорова дієта була представлена комісією EAT-Lancet у 2019 році. Вона описує спосіб харчування, який є прийнятним як з точки зору навколишнього середовища, так і з точки зору здоров’я. В її основі лежить рослинний, різноманітний раціон зі зменшеним споживанням м’яса.
Відтоді кілька країн оновили свої дієтичні рекомендації відповідно до цієї планетарної здорової дієти. Продукти харчування з органічного або біодинамічного сільського господарства роблять ще більший внесок у здоров’я Землі та людей. Здорові продукти можуть рости тільки в здорових
ґрунтах. Здоров’я ґрунту починається з мікроорганізмів у ньому. Нові дослідження показують, що біодинамічні ґрунти мають більш різноманітний мікробіом, ніж звичайні. Ця різноманітність впливає на мікробіом їжі, яку ми споживаємо, що, в свою чергу, впливає на мікробіом нашого кишечника і, як наслідок, на наше здоров’я. Таким чином, внутрішнє і зовнішнє різноманіття та життєздатність тісно пов’язані між собою!

Приділіть п’ять хвилин

Як виглядає ваш план харчування на цьому тижні? Які страви ви будете подавати на стіл? Які різні продукти, інгредієнти та смаки ви включите до них? Як відобразити різноманітність? Свідоме сприйняття того, що ми їмо, як це смакує і з ким ми цим ділимося, є першим кроком до здорового харчування. Це зміцнює наше усвідомлення себе і нашу здатність позитивно впливати на свої харчові звички. Адже чим більше нас переконують у тому, що ми більше не можемо обійтися без додатків для відстеження дієти чи рецептів від інфлюенсерів, тим важливішим стає посилення власної компетентності в питаннях харчування. Другий крок веде до різноманітності: розмаїття у нашому меню не тільки підвищує задоволення від їжі, але й зміцнює нас і пов’язує нас із зовнішнім розмаїттям, виплеканим біодинамічним землеробством, і яке є нашою основою в житті.

Іоаннів час

Добірка статтей до літнього сонцестояння

 

Епоха святого Іоанна

Свята з дітьми

 

Що бачив, чув та робив Іоанн серед людей

Історія про життя Іоанна для дітей

 

Літня Іоанова імагінація

З циклу лекцій «Співпереживання річного коловороту в чотирьох космічних імаґінаціях»

 

Іоанові ягоди

Чудова історія про надзвичайну ягоду – смородину

 

Повернення Царя Сонце

Казки на літо

Ніч на Івана

Чудова казка із музичними матеріалами, що допоможе зануритися у настрій літа

 

Казка про Пушинку

Казочка на Вознесіння з настроєм Пасхи

Епоха святого Іоанна

Свята з дітьми

 

Після літнього сонцестояння 24 червня ми відзначаємо День св. Іоанна, день народження Іоанна Хрестителя. Цим днем починається епоха св. Іоанна, яку у Громаді християн святкують впродовж наступних чотирьох тижнів.

Іоанн Хреститель був тим, хто приготував Христові дорогу. І сьогоднішня його місія залишається тією ж самою. Потужні проповіді Іоанна, що запалюють серця, не втратили своєї сили й донині. Їхня головна, постійно повторювана спонука — у словах «Покайтеся!» («Змініть свої помисли!») та «Готуйте дорогу Господеві». Як саме сокровенні глибини людської душі мають бути підготовлені, відображено в словах євангеліста Луки, що покликається на пророка Ісаю: «Голос кличе в пустелі: «Приготуйте дорогу Господеві, вирівняйте шляхи для Нього! Нехай кожен яр наповниться і всяка гора та пагорб знизяться. Криві дороги нехай стануть прямими, а нерівні — рівними» (Лк. 3:4-5). Гори та яри — це не лише існуючі в природі об’єкти, але й образи різноманітних станів нашої душі. Ми переживаємо їх у житті наших почуттів у той час, як коливаємося між вершинами екстазу та глибінню депресії й відчаю. Завдання Іоанна — утримувати рівновагу між цими двома крайнощами. Більш того, «криві дороги» мислення повинні просвітлитися, а перепони, що знову і знову паралізують волю, мають поступово переборюватися послідовною духовною працею. Звісно, ми не можемо наводити глибокі слова Іоанна дітям — принаймні, не їхній зміст. Однак ми можемо дати їм образ шляху внутрішнього розвитку — під виглядом лілії та троянди.

Лілія та троянда

Лілія та троянда — дві явні протилежності. Придивившись до лілії, ми бачимо, що це цибулинна рослина, у всьому зовнішньому вигляді якої чітко помітний принцип троїчності. Корінь її неміцно тримається в земному царстві, а листя гладке та симетричне. Два трикутники утворюють зірку її квітки — це шестикутна зірка Благовіщення. Так виразна форма лілії розкриває свою сутність. Поруч з чистою білістю квітки це стало причиною того, чому в лілії побачили символ небесної, райської невинності людини. Можна сказати, що чиста білосніжна лілія — це квітка начала. Тут на думку спадають картини Благовіщення архангела Гавриїла Марії, де часто як символічне послання зображується лілія.

Троянда є цілковито інакшою, і це одразу кидається в око. Корінь її міцно сидить у землі. У всій її формі чітко розпізнається принцип п’ятикутності, п’ятикутної зірки, пентаграми. П’ятикутна зірка — символ сповнення. Вона виявляє себе у всіх трансформаціях, крізь які проходить троянда: в листі, у їхньому розташуванні на стеблі, у цвітінні — в простій квітці дикої троянди або ж у розмаїтій красі садової троянди. Сутність цієї чудесної рослини, облагородженої людським знанням, особливо вдало описують слова Шиллера:

Краса нетлінна, величі вінець,
Яку могутній вигадав Творець
В небесних кощах
Для насолоди віч і для людей,
Під небом сущих.

Якщо ми бажаємо внутрішнього перетворення, значить, ми свідомо досягли того рівня, на якому рослина живе позасвідомо. Це означає, що тоді ми живемо згідно прагнень Іоанна. Мети людства не можна досягнути простою максимою «повертаємося до лілії!», а лише розвитком до майбутнього. І троянда є образом такого розвитку.

З часів Середньовіччя троянда була надзвичайно важливим символом у медитаціях. Гете прозріває її більш глибоке значення, що виходить за межі «особистого». У другій частині його видатної драми «Фауст» (дія 5) відбувається битва за душу щойно спочилого Фауста. І вирішальний момент у ній — коли троянди, що квітнуть відганяють демонічних духів.

Ці троянди, дар покутний
Грішниць, каючихся щиро,
Тут явили чар могутній —
Довершили подвиг віри:
Врятували скарб душевний.

Сила, представлена тут трояндами, змусила відступити сили зла. Троянди з’являються з рук люблячих, святих, розкаяних грішників. Далі за перебігом драми ці розкаяні грішники знову з’являються в образі трьох жінок: Марії Магдалини (Magna Peccatrix — Велика грішниця), самарянки біля колодязя (Mulier Samaritana — жінка-самарянка) та Марії Єгипетської. Кожна з цих жінок пережила у своєму житті момент повороту, точку повної зміни усього способу мислення. Вони пройшли крізь провину та гріх і знайшли шлях до своєї істинної самості. Більш того, вони змогли настільки переповнитися моральними силами, що тепер здатні допомагати іншим. Із їхніх рук приходять троянди.

Стіл сезону

Зранку на різдво Іоанна стіл сезону виглядає так. На стіні над ним висить репродукція із зображенням Хрестителя (та, що на порталі Шартрського собору, або картина Леонардо да Вінчі, або, можливо, мудрий та сильний образ зі Ізенгеймського вівтаря). Зліва від картини — біла лілея, справа — букет троянд або одна червона троянда. Між лілією і трояндою пролягає шлях, вказаний Хрестителем людству.

Їжа на різдво Іоанна

Згідно Євангелія, Іван, живучи у пустелі, їв плоди та дикий мед. Таку Іоаннову їжу ми можемо приготувати з дітьми. До цього часу дозріває безліч смачних ягід, які можуть з’явитися на столі у різних поєднаннях, трохи підсолоджені медом.

Казки та історії

Казка Братів Грімм «Залізний Ганс» цілком природно відповідає цій порі року: вона оповідає про вірного хранителя, який жертвує собою і відкриває шлях юному королевичеві та його нареченій до щасливого завершення.

Різдво Іоанна та Різдво Христове

Квінтесенція Іоанна Хрестителя накреслена над його рукою на розписі зі Ізенгеймського вівтаря — «Він має рости, я ж — маліти» (Ів. 3:30). Цю квінтесенцію можна пережити у руху Сонця впродовж року. Починаючи від різдва Іоанна світловий день починає убувати. Рівно через півроку, після зимового сонцестояння, ми святкуємо Різдво Христове — народження Божого Сина. У давнину існував звичай, який ми можемо відродити і тим самим дати дітям, особливо маленьким, відчути цей зв’язок між різдвом Іоанна та Різдвом Христовим: на Іоанна Хрестителя ми збираємо букети лугових квітів та трав, потім засушуємо їх, і на Різдво вони стають сіном у яслах. На Іоанна також цвіте безсмертник. Ми можемо зібрати його разом з дітьми або ж, можливо, придбати у квітковому магазині. Маленький букет цих квітів потрібно потім підвісити у темному сухому місці, аби він висохнув і дочекався з дітьми Адвенту та Різдва.

Наприкінці Іоаннового часу на полях починають збирати врожай. Колоски пшениці та інших злаків, що залишаються по краях полів, діти можуть зібрати і зберегти до часу Адвенту та Різдва, аби використати їх, наприклад, для адвентського садочка або «сходинок» природних царств (див. розділ «Адвент»).

Прогулянки

Для дорослих цей період є часом внутрішньої боротьби, прагнення до чеснот. У дітях ми також можемо виховувати певні чесноти. Серед інших до них належать здатність зачудування, благоговіння та вдячності.

Коли ми гуляємо з дитиною уздовж поля, на якому дозрівають колоски, і у височині радісно виспівує жайворонок, ми можемо підвести її до здорового побожного настрою, тихого відчуття глибокої теплої вдячності за те, що дарує нам природа. Ясна річ, цілком необхідно, аби батьки й самі розвинули у своїй душі подібний настрій, лише тоді діти зможуть його перейняти. Один вислів Рудольфа Штайнера для дітей передає настрій прогулянки упродовж Іоаннового часу:

Сонця сяйво заливає
Просторінь обширну,
Пісня пташина лунає
У царстві повітря.
Щедроти рослин походять
Із єства Землі.
І у вдячності душі людей
Линуть до Духів Світових.

 

Уривок з книги Брігітти Барц «Свята з дітьми»,

книга готується до друку.

Добірки книжок від видавництва НАІРІ

Для вчителів, вихователів, батьків

Видавництво НАІРІ має в арсеналі велику кількість книжок. Для зручності пошуку і розуміння класифікації ми пропонуємо вам ознайомитися з цією статтею, аби легко знаходити потрібні книжки!

Штайнер

Зверніть увагу на

 GA 009 Теософия

GA 293 Общее учение о человеке как основа педагогики

 GA 294 Искусство воспитания. Методика и дидактика

GA 295 Искусство воспитания. Семинарские обсуждения.

Поки що ці книжки є тількі російською, але ми намагаємось яко мога швидше завершити переклади та зробити доступними українські тексти. Поки що починайте російською.

Добірка книжок за посиланням!

Теософия. Введение в сверхчувственное познание мира и назначение человека.

(готується до видання українською мовою, передзамовлення буде з 23.06.2025)

Вихователям

Добірка книжок для вихователів

Пальчик-пальчик, де бродив?

gallery-image

Здоровий розвиток

 

gallery-image

Ефірне тіло як педагогічний інструмент у вихованні маленької дитини

Чого потребує дитина. Сучасний погляд на потреби дитини дошкільного віку

Вчителям

Добірка книжок для 1 класу

 

Добірка для 2 класу

 

 

Добірка для 3 класу

 

Добірка для 4 класу

 

Добірка для 5-8 класів

 

 

Дванадцять чуттів

gallery-image

Забота о развитии чувств человека

 

gallery-image 

Двенадцать чувств. Врата души. Введение в антропософию (електронна книга)

 

Живопис

gallery-image 

Живопись в образовании. Опыт вальдорфской школы (електронна книга)

 

gallery-image 

Я рисую. Рисование с детьми школьного возраста, нуждающимися в душевной опеке (електронна книга)

 

Матеріали для дітей по класах

1 клас:

gallery-image

Поет та його сонячна школа. Як з’явились букви

Поет та його сонячна школа. Звідки ллється музика і як називають арифметичні дії 

 

2 клас:

gallery-image

Хочу стати тобі братом. Легенди про святих

Подорож до Країни Звуків i до Печери Митців

3 клас:

gallery-image

І постало світло. Від Створення світу до Ноєвого ковчега

 

gallery-image

Від Авраама до Іоанна. Історії Старого Заповіту

 

gallery-image

Село майстрів, або Десь там у Пирогові

 

4 клас:

gallery-image

Де звірів чуйний поступ

 

gallery-image

Шлях до розуміння звичайних дробів. Робочий зошит 1

 

5 клас:

gallery-image

Живі рослини проростають

 

gallery-image

З життя тварин

 

gallery-image

Сходинки до десяткових дробів. Вправи в арифметичних діях з десятковими дробами

 

6 клас:

gallery-image

Світ, у якому спить каміння

 

gallery-image

Лист до короля

 

 

gallery-image

Таємниці Дикого лісу

Мімус

7 клас:

gallery-image

Що ми насправді їмо? Практичні аспекти харчування з погляду духовної науки

 

Музика

gallery-image

Мелодії для маленької дитини

 

gallery-image

Співи у школі. 1–4 класи

 

gallery-image

Шлях до Різдва. Збірка пісень до Адвенту та Різдва

 

gallery-image

Открыть пути слуха. Преподавание музыки как аудиопедия

 

 

 

У Києві місяць жив Клоун!

І влаштовував бульбашкове шоу!

До Києва в травні завітав Карлос – дуже приємнимй чоловік з Німеччини, який працює клоуном. Звичайно останнє про нього є найцікавішим. В сьогоденні не часто зустрінеш людей саме з такою професією, адже Карлос не ховається від суті свого покликання, під назвою “артист” чи “актор”, це зовсім інше, бо задача клоунів, попри всі стеріотипи, це дуже спеціалізований від артиської діяльності, а саме дарувати радість!
За свій час перебування в Києві, Карлос, або Калліклоун (як він себе називає у Facebook) відвідав спочатку центр “Радограй”, а потім Вальдорфську школу “Софія”, всюди влаштовуючи бульбашкове шоу. Остання зустріч відбулася в Громаді Християн у Києві:
“Наша остання зустріч була надзвичайно теплою та чарівною. Карлос, наш гість, спочатку розповів про свій життєвий шлях, а потім зробив для нас маленьке шоу з веселкових бульбашок. Так щиро і безтурботно ми давно не сміялися! А головні новини неділі були ще попереду! Під час вистави вітер розносив бульбашки по всієї Дарниці і виникла назва «дрони щастя». Вони летіли далеко-далеко нам всім на радість!”
Тетяна Нечитайло – священиця київської Громади Християн
 
   

Математика – це пригода, а не лише правила!

Роздуми після семінарів з Джеймі Йорком

 

Чи замислювалися ви колись, що математика – це не нудне слідування інструкціям, а захоплива подорож? Саме такий погляд на царину чисел та формул відкрив мені відомий вальдорфський математик Джеймі Йорк під час триденного циклу семінарів-лекцій. Це було справжнє занурення у світ, де математика постає не просто наукою, а інструментом для особистісного зростання та розуміння світу.

Руйнуємо міфи: Математика без стереотипів

Початок семінарів був незвичним. Замість звичних формул та аксіом – робота в групах і обговорення… міфів про математику! Виявилося, що наше сприйняття цієї науки часто ґрунтується на хибних уявленнях. Ось лише деякі з них, які ми успішно зруйнували:

  • “Математика – це сліпа процедура, просто слідуй інструкціям.” Насправді, це творчий процес, що вимагає глибокого розуміння.
  • “Тільки генії народжуються з математичними здібностями.” Ні! Кожен може досягти успіху за належного підходу та бажання.
  • “Математика має бути легкою. Якщо заплутався, то ти не надто здібний.” Боротьба з труднощами – це не ознака слабкості, а шлях до розвитку!
  • “Математика – це мова.” Джеймі Йорк категорично заперечив! “Ні! Це пригода!” – пролунало з його уст, і я абсолютно з цим погоджуюся.
  • “Математика завжди повинна бути практичною.” Її цінність виходить за межі суто прикладного застосування, розвиваючи наше мислення.
  • “Домашні завдання з математики необхідні для розвитку навичок.” Важливо не кількість завдань, а якість розуміння та вміння застосовувати знання.

Це було справжнє одкровення, яке змінило моє уявлення про викладання математики!

Навіщо ми вивчаємо математику? “Найвища ціль”

Після руйнування міфів Джеймі поставив ключове питання: “Яка ‘найвища ціль’ викладання математики?” Відповіді, до яких ми дійшли спільно, були глибокими та надихаючими:

  • Розвиток вищого рівня мислення. Математика вчить нас аналізувати, логічно мислити та знаходити неочевидні рішення.
  • Особистісний зріст. Через подолання труднощів та пошук відповідей ми розвиваємо наполегливість та впевненість у собі.
  • Що це означає бути людиною? Математика, як частина загальнолюдської культури, допомагає нам краще зрозуміти себе та світ навколо.
  • Духовний та моральний розвиток. Через прагнення до істини та гармонії, які притаманні математиці.

Це усвідомлення змінило мою оптику: математика – це не лише про цифри, а про розвиток цілісної особистості.

Математика на практиці: Від геометричних рівнянь до мурашиних стежок

Наступні дні були присвячені практичній стороні – різноманітним задачам, які можна використовувати у викладанні математики в 7-12 класах. І це було неймовірно!

Один із найбільш вражаючих прикладів – розв’язання квадратного рівняння геометричними побудовами. Замість звичної формули – візуалізація! Ми буквально будували квадрат, додавали прямокутники, “добудовували” маленькі кути, щоб отримати повний квадрат. Це дозволило побачити, як алгебраїчна формула оживає у просторі, і дало абсолютно новий підхід до розуміння дискримінанту.

Окрім цього, ми досліджували досконалі числа (коли число дорівнює сумі своїх додатних дільників, крім самого себе), розглядали доведення теореми Піфагора з різних ракурсів. Особливо запам’яталася задача про “пошук найкоротшого шляху для зустрічі двох мурашок, які знаходилися на протилежних гранях паралелепіпеда”. Це завдання з просторовим мисленням змусило по-новому поглянути на геометрію. Ми також заглибилися в розуміння різних систем числення, що розширило наш кругозір за межі звичної десяткової.

Натхнення для майбутнього

Ці три дні були насиченими та надзвичайно потужними! Я отримала новий, цікавий досвід у викладанні математики в старших класах вальдорфської школи. Спілкування з колегами з різних куточків світу та плідна робота в онлайн-групах (“колах”) подарували мені нові сили та натхнення на наступні зустрічі з учнями в цьому навчальному році.

Після таких семінарів розумієш: математика – це не про зубріння, а про відкриття, творчість та безмежні можливості! А ви готові вирушити в цю пригоду разом зі своїми учнями?

Home

Харчування в колообігу року у дитячому садочку

Всі ми знаємо, що спосіб харчування в раньому дитинстві не аби як впливає на здоров’я людини протягом всього подальшого життя. То, як воно має виглядати, харчування, в дитячому садочку і на що варто звернути увагу?

 

Маючи досвід роботи з дітьми в дитячому садочку, хочу поділитися нашими знахідками та відкриттями в цій сфері. Можливо, щось із часом зміниться, щось з’явиться нове. Маю надію, що цей текст не буде сприйнятий як зведення правил та аксіом чи своєрідний непорушний припис, а стане певним орієнтиром, імпульсом до власного пошуку.
Овочі, фрукти та ягоди, плоди та зерно формуються і достигають завдяки речовинам і силам, що походять із Землі та Космосу. Споживаючи їжу, ми даємо можливість їй діяти на нас ізсередини, впливати на наше земне тіло — фізичне пристановище для душі й духу. Відкушуючи шматочок яблука, людина приймає в себе частинку природного світу й робить його собою, засвоюючи подаровану ним користь, а непотрібне виводиться й знову стає зовнішнім. Ми беремо й віддаємо. Це також колообіг. Вирощувати з любов’ю, обробляти й збирати врожай, використовуючи знання в єдності з Природою та законами її розвитку, — це може стати свідомим шляхом одухотворення тіла Землі. Як ми можемо допомогти цьому процесу? Тема запропонованої до вашої уваги статті — один із варіантів відповіді.
Благоговіння перед природними силами творіння, любов і вдячність до тих, хто дає нам їжу, звучать у словах, що передують трапезі:

Дякуємо Сонечку,
Дякуємо Дощику,
Дякуємо всій Землі,
Що дала плоди рясні
І тобі, і мені.
Благословенна трапеза наша!

Літо і початок осені

Особливе багатство та різноманітність дарують літо й початок осені. Ми наповнюємося силами та враженнями, що приходять до нас як дари. У полі, на городі, в лісі — всюди розмаїто-пишно й рясно: кольори, запахи, смаки, форми й розміри; ніжна оксамитність китайської вишні та колючі стебла огірка, гладенька цупка шкірка баклажана й тендітні гілочки фенхелю та кропу. Звідкіля все це й що воно в собі несе? Коли розрізаєш при дітях огірок, морквинку, помідор, часто можна почути непідробне: «Ах!» А ви пробували розглядати їх на світлі? Лиш розрізайте упоперек і тоненькою пластинкою.
— Це метелик!
— Ні, троянда.
— Це дівчинка з пишними рукавами.
— Ангел!
— Пташка!
— Хрест…
Це ті образи, що їх малюки побачили у шматочку помідора. «Сонечко! Зірочка! Вогник! Він горить, дивіться!» — це про моркву. Здатність радіти й зачудовуватися, спроможність бачити невидиме є настільки живими в дітях! Натомість нам, дорослим, ці втрачені з віком якості слід відновлювати й розвивати в собі самотужки. Спробуйте побачити неквапний плин води в розрізаній навпіл капусті й відчути захоплення. Адже це відбиток об’єктивних впливів. Наші ранкові трав’яні чаї в красивому скляному заварнику пов’язують нас із впливом планет. Те ж саме з крупами, що чергуються в нашому харчуванні відповідно до нашого стану в певний із днів тижня. Чому рис готують у спокійний, часом сонний понеділок? Навіщо йому стільки води? Де і як він росте? Які сили несе із собою? Усе це наші дорослі запитання. А в садочку ми з дітлахами його просто смакуємо, розглядаємо, торкаємо й нюхаємо, слухаємо, як він промовляє (у кожного — свій власний хрумкіт), придумуємо на ходу казки й історії, робимо з ним салати, додаємо в супчик, печемо пироги з начинкою і наповнюємося силою дарів, які просто засипають нас.
Ясна річ, особливе місце в нашому раціоні належить хлібу. Варто окремо розглянути річний цикл хліба від його земного шляху — з насінини, кинутої в землю, й народження нового врожаю — до його небесної іпостасі на Великдень:

Прийміть, споживайте, це — тіло Моє. (Мт. 26:26)

Увесь шлях від зернинки в полі до хлібини на столі дитина має змогу пережити в групі дитячого садочка. Є красивий осінній хоровод, що своїми виразними рухами й примовками допомагає відтворити це священнодійство — народження хліба. Також існує чимало казок, у яких хліб виконує свою чудодійну роль. Ми з дітьми готуємо «молотилочки» — зачищаємо до гладкості невеличкі міцні палиці, і в один із погідних днів вихователь розстеляє на траві ряднину, ставить корзину для соломи й глибоку миску. Починається жвава молотьба колосків:

Молотимо, молотимо,
Молотимо зерно.
Коли його змолотимо,
Подякує воно.
Порошинки летять,
А ціпки торохкотять.
Ну ж бо ти! Ну ж бо я!
Цоки-цоки, тра-ля-ля!

Потім зерно відділяється від полови: обережно підкидаємо його на ряднині, аби вітер відносив усе зайве. Вимолочену солому відкладемо — вона чекатиме до Різдва. Тепер те, що в наших руках перетворилося з колосків на зернятка, ще раз переберемо своїми пальчиками.
Добре зерно будемо молоти за допомогою млиночка. Це направду важка праця: малята крутять ручку по двоє, а деякі хвальки («Малеча! Ось я однією рукою зможу!»), покрутивши, стикаються з межею своїх фізичних сил і потім відгукуються про цю роботу дуже шанобливо. Справжнє борошно врочисто висипаємо в посудину, в якій готуватимемо тісто для хліба. Можливо, це буде коровай, тоді до нього додамо насіння льону, соняшника, гарбуза, родзинки, курагу, горіхи. Потрібно випекти велику паляницю. Частину можна з’їсти одразу під час свята, бережно підставляючи знизу долоньку, аби жодна крихточка не впала. І обов’язково шматочок віднесемо додому, поклавши його в корзину, наповнену плодами. Цей хліб оживає в сприйнятті його дітьми. Вони декілька тижнів переживали його народження в хороводі, іграх, казках, у реальних діях. Під час замішування тісто дихало, гучно попихкуючи (якщо робити його на заквасці, а не на дріжджах, цей ефект посилюється), росло в теплі, а коли пекли, все приміщення сповнилося запахом гарячого хліба.

Епоха Врожаю триває більшу частину вересня. У своїх переживаннях цього періоду ми рухаємося від соковитості, солодкості, яскравості кольору до щільності, терпкості, солоної пряності, легкої гіркоти. З висоти фруктових дерев спускаємося під землю, до коренів. Колообіг року задає природну зміну продуктів. Кожен із плодів у певний час з’являється, досягає вершини своєї корисності і в’яне. В сучасних людей цей природний ритм значно збитий. Цьому значно посприяли харчовий попит і торгові інтереси: тепер і в зимовий час ви можете їсти кавуни, помідори, навіть суницю, що донедавна було лише казковою вигадкою (пригадуєте мачуху з казки, якій запраглося поласувати суницею взимку?). Проте здоровіше харчуватися, використовуючи енергію плодів, вирощених у природних умовах на рідній нам землі. А значить, на все свій час.
Осіння пора — це збирання врожаю бульб, корінців і коренеплодів: петрушки, цибулі, часнику, топінамбуру, буряка, селери, моркви, картоплі, ріпи, редьки. Мінеральні солі, що наповнюють їх, підтримують розумові процеси людини. Якості ясності, послідовності, відкидання зайвих деталей і поступове відмирання можна пережити в розвитку, якщо спостерігати картини природи з вересня по листопад. За допомогою цих якостей можна описати й людське мислення, що активізує свою роботу в цей час.

Осінній період — епоха Архангела Михаїла, який допомагає створювати простір, де людина діє із сил власного Я. Красива зірка розрізаного навпіл яблука нагадує, що небо дбає про нас і посилає свої сили з плодами й космічним залізом падаючих зірок. У зірковій комірці яблука, ніби в колисочці, лежать зернята, що містять в собі залізо, потрібне нашому організмові. Горіхи також містять багато заліза, корисного для нашого мозку. Чи не тому дві половинки горіхового зерня із його хвилястими звивинами мають форму, подібну до півкуль людського мозку? Мабуть, сама Природа дає нам свої підказки.
У групі на свято Михаїла ми печемо незвичайний пиріг. Я замішую тісто, цукру додаю небагато, викладаю на лист пергаментного паперу, злегка притискаю і розщеплюю з однієї сторони на три частини. Перед прогулянкою, коли всюди наведено лад, діти сідають на стільці. Круглий стіл накрито червоною тканиною, на ньому в центрі стоїть тісто на залізному деку. Помічник вихователя заносить та розставляє по краях дека декілька тарілочок, наповнених горіхами, насінням і родзинками. У тиші ми починаємо покривати тісто горіхово-родзинковою сумішшю, і в кінці процесу воно має виглядпанциря. Я не пояснюю це дійство, не називаю це лапою дракона або драконом, як дехто з дітей. На надто наполегливі запитання одного хлопчика народився коментар: «Це те, з чим нам потрібно впоратися». Кожен під час обіду отримає свій шматок пирога з нагадуванням, що його потрібно доїсти, не залишити на потім і не загорнути як гостинець для мами з татом: із цим ти маєш впоратися сам. Малюки дуже серйозні, зазвичай ніхто не розмовляє — за столом, застеленим скатертиною в осінніх тонах, чути лише зосереджене хрумкотіння. У якості напою пропонується виноградний, яблучний або гранатовий сік. Іще в цей час для підтримання залізистих процесів в організмі чаї можна настоювати з кропивою, яка допомагає при багатьох захворюваннях, пов’язаних з обміном речовин, і здатна знижувати рівень цукру в крові.
Під час епохи гномів своїм жовтогарячим вогником нас радують у групі гарбузи. Завдяки їм створюється такий контраст із краєвидом зав’ядання природи за вікном, що від цих яскравих плодів у кімнаті одразу стає якось затишніше. І ліхтарик із гарбузика виходить дивовижно гарний — справжнісінький будиночок для маленьких чарівних створінь. І до того ж він дуже смачний — хоч у сирому, хоч у запеченому вигляді, хоч із сирочком, хоч із часничком. А гарбузовий сік із медом діє заспокійливо, снодійно.
І знову — тема горіхів. У вересні – жовтні вони падали, діти їх збирали, а тепер надійшов час їх приховати в листя під деревами, між коріння. Для птахів, білок і на допомогу мудрагелям гномам розкладаємо ми їх у парку під час Свята ліхтариків. Як же все-таки волоський горіх нагадує головний мозок людини! Аби поласувати, горішок спершу слід відшукати, адже зморшкувата зовнішня шкаралупа маскує його в опалому листі. Потім дещо замурзатися й потрудитися, аби розбити, потім іще поморочитися з добуванням горіхового зерня, якщо горіх розколовся лише на дві половинки. І, аби отримати максимум задоволення, знімемо тонку коричневу плівочку із зернятка. 
У цей час важливо ділитися тим, що маєш. Хлібці Мартина замішуються з темного борошна. Кожна дитина отримує по шматочку тіста, викачує його в долоньках (не на клейонці) в невеличку кульку. Тісто в руках дітей зігрівається по-різному: одна людина може віддати більше тепла, інша — менше. Склавши долоньки, як для молитви, ми дещо стискаємо кульку, змінюючи її форму на приплюснуту. А потім чітким прямим рухом ребра правої долоні натискаємо на ліву, де лежить тісто. Так на хлібці відтворюється символічний образ:

І Мартин плащ мечем своїм
На дві частини розділив.

Якщо повернути хлібець на 90 градусів і зробити ще один поділ, вийде хрест. Так в одній людині колись поєдналися воїн і священник. Цими хлібцями обов’язково слід ділитися з кимось іще, не з кола сім’ї. Одна маленька дівчинка, повертаючись зі свята, відломила шматочок жебракові в переході. Такі моменти западають глибоко в душу і запам’ятовуються надовго.

Адвент. Холодно, вже зима. Так хочеться зігрітися! Звісно ж, на допомогу прийде чай із медом. У одній із груп нашого садочка вишита торбинка з чаєм із літніх квітів є традиційним різдвяним подарунком, що нагадує про сонячну Іванову епоху. І знову ж таки, те, що було зовнішнім, тішило око, напувало ароматом, тягнуло соки із землі завдяки силам Сонця, стає внутрішнім теплом, віддає тепер свої сили, аби допомогти внутрішньому народженню сонячних сил Людини. А що ж є доповненням до чаю? Звичайно, солодощі! Вони заполонюють наші смакові бажання в епоху зимових свят — час, що створює всі умови для того, аби вправлятися в самообмеженні та терплячості. Виховання цих якостей — нелегке завдання навіть для дорослого. Тому можна почати з того, що якусь частину смачного печива з корицею, кардамоном, цукатами скласти в красиву коробку або корзинку й приховати аж до свята. Коли в групі з’явиться ялинка, можна прикрасити її зокрема в й цими запасами. Тоді на Різдво печиво, зрізане з різдвяного дерева, буде невеличкою нагородою за терпляче очікування. Яблука, як і хліб, також варто роздивитися окремо. На Різдво яблуко — це плід із Дерева пізнання.
Із 25-го грудня в нас канікули. Коли на початку січня ми повертаємося до садочка, то робимо невеличку епоху, що поєднує в обрядових звичаях України мотиви поклоніння пастухів і царів. На свято до приходу батьків ми готуємо кутю з медом, горіхами та сухофруктами, варимо узвар. Усі наші свіжі фрукти зі своєю життєвістю відійшли на задній план, а сушені заготовки все ще сповнені смаку.

Під час епохи Трьох царів несуть свою символічну суть на столі заморські сухофрукти: фініки, інжир тощо. Трави, що присмачують основні страви й активно зігрівають ізсередини, продовжують допомагати нашому травленню. Цікаво дещо поекспериментувати з прянощами: кмин, шавлія, чебрець, кріп, любисток. Заморожені або зацукровані ягоди та фрукти додають різноманітності зимовому меню. Поруч зі злаковими свою користь зберігають коренеплоди, вони ж допомагають у боротьбі із зимовими недугами. До свята Колодія під’їдаються запаси домашніх заготовок, квашені овочі. Млинці ми печемо в групі з піснями та їмо їх із сирочком, маслом, сметаною, варенням. А потім настає найстриманіший, зокрема і в їжі, час.

Великий піст, як утримання від задоволень, у їжі особливо помітний. Я бачу можливим дотримання його дорослою людиною, що супроводжує дітей у групі. Тільки не варто робити це надто явним.

Хай не знатиме ліва рука твоя,
що робить правиця твоя.
(Мт. 6:3)

Звісно, діти помічають зміну харчової поведінки дорослого й задають питання, коли вихователь за спільним столом їсть не як зазвичай із ними сирник, а лише хліб. Проте спокійна, з посмішкою, відповідь заспокоює дитину, а старші діти вже самі відповідають малюкам: «Зачекаємо до Великодня». У цей час ми висаджуємо пророщене зерно в горщики, дрібне квіткове насіння можна виростити в яєчних шкаралупках і навесні просто з ними висадити в прогріту землю.
А ще в нас виникла думка, що цілком доречно було б приготувати перед Великоднем прісні хлібці – коржики з пророщеного та підсушеного зерна. Спробуємо втілити її в наступні передвеликодні епохи.
Напередодні перед Світлим Воскресінням, або перед святкуванням Великодня, в групі ми випікаємо великодній хліб. Здобний, на заквасці, з родзинками. Тиха, радісна урочистість панує в групі, адже тісто не любить галасу. Моя бабуся навіть розмовляла пошепки, коли ставила опару, й не дозволяла мені бігати та грюкати дверима.
Знову в групі круглий стіл зі світлою скатертиною, у центрі, в мисці, накритій чистим рушничком, — тісто, що підійшло, по краю стоять маленькі формочки, змащені олією. Діти, умиті й причесані, сидять на стільчиках, вихователь бере невеличку прозору піалу, в якій золотом просвічує олія, і м’якими рухами змащує простягнуті до нього дитячі долоньки. Хрестоподібно — від зап’ястка до пальчиків і зліва направо. Пройшовши коло, піала повертається на стіл, і дітям у руки роздають тісто — стільки, щоб на третину заповнити формочку, яка стоїть перед кожним. Із залишків тіста формують більшу пасочку. Це найтихіша випічка в році. Потім дорослі накривають усе великим рушником і йдуть із дітьми мити руки. Поки ми на прогулянці, пасочки сплять, поки обідаємо — також. І лише до казки або коли діти йдуть до спальні, надходить час ставити їх пектися. Спечену велику пасочку ми розрізаємо під час свята, а маленькі — діти забирають додому. У день святкування під час прогулянки хтось знаходить у траві великоднє яєчко — й одразу ж усі жваво доєднуються до пошуків. На обідньому столі, накритому зеленою скатертиною, серед весняних квітів стоїть ошатна корзина з великодніми яйцями, ми радісно граємо в битки, з’ясовуючи, чиє міцніше, посипаємо сіллю і їмо. Пошук та поїдання яєць і великодньої здоби відбуваються, звісно ж, із настанням Світлого Воскресіння.
З приходом весни в нашому раціоні з’являються перші салатні трави, листкові овочі. Дуже смачні молоді, щойно розкриті, липові бруньки; листя кульбаби та молодої кропиви також можна пробувати, проте збирати їх слід не в межах міста. Далі до меню долучаються перші сезонні овочі та фрукти. Іще в цю пору ми випікаємо з тіста ритуальних пташечок і гніздечка та з ними закликаємо весняне тепло.

 


Спекотними літніми днями діти все більше хочуть пити. Чиста вода в групі є завжди, вона налита в глиняний глек і накрита тканинною серветкою. До Іванового дня на столі з’являється свіжий, рідкоплинний мед. Тепле літо знову наповнить нас своїми живлющими силами, що допоможуть звершити новий виток життєвої спіралі.

 

 

Матіас Ґірке. Логіка серця

Як укріпити сили зцілення

12 березня 2025 року відбулася зустріч з доктором Матіасом Ґірке — антропософським лікарем, який був керівником Медичної секції Гетеануму з вересня 2016 по вересень 2023 року. Під час цієї зустрічі Матіас Ґірке говорив, як можна підтримати, допомогти собі в умовах трагічних подій сьогодення. Як допомогу він пропонував звернути увагу на шість духовних вправ, а також наводив медитації, які підтримуватимуть у складний період випробувань. Зустріч можна передивитися за посиланням.

Коли я дивлюся на сонце,
Його світло промовляє до мене променисто.
Про дух, що сповнений благодаті
Через світ буття творить.
Сонце, носій сяйва,
Сила твого світла на матерію
Викликає життя із земних
незмірно багатих глибин Землі.
Коли я відчуваю в своєму серці,
Дух промовляє своє слово
Про людину, яку він любить
крізь час і вічність.
Серце, носій душі,
Духовна сила твого світла
Викликає життя з людської істоти
з незмірно глибоких глибин людського єства.
Я бачу, дивлячись вгору,
на яскраву сонячну кулю,
Могутнє серце світу.
Я відчуваю, дивлячись всередину
тепле життя серця:
Одухотворене людське сонце.

Рудольф Штайнер

 

Під загрозою смерті
Дух мого життя, захисник і супутник,
Будь добротою серця в моїх бажаннях,
Будь людською любов’ю в моїх почуттях,
Будь світлом істини в моїх думках.

In Todesgefahr
Du Geist meines Lebens, schützender Begleiter,
Sei Du in meinem Wollen die Herzensgüte,
Sei Du in meinem Fühlen die Menschenliebe,
Sei Du in meinem Denken das Wahrheitslicht.