Ліан Колло д’Ербуа
Хто була ця жінка, ця видатна особистість, яка залишила нам понад 1800 пастелей, фресок та акварелей, а також пророчі вчення про мистецтво та терапію?
Народилася в 1907 році в Камелфорді, поруч із Тінтагелем у Корнуолі, в сім’ї шотландської матері та французького батька. Вона була дуже самотньою дитиною, яка проводила години в постійно мінливій атмосфері на березі Атлантичного океану. Там вона жила у своєї бабусі і проводила дні, гуляючи і малюючи.
У віці близько 8 років, після важкої хвороби, вона була на межі смерті.
У віці 11 років вона вже продавала свої перші малюнки.
У віці 17 років вона вступила до Бірмінгемської академії мистецтв.
У віці 20 років вона отримує стипендію і як головний приз ключ від Британського музею в Лондоні. Цей ключ дозволяє їй цілодобово відвідувати музей, щоб вивчати і копіювати роботи великих майстрів. Вона заробляє на життя малюнками в будинках моди, і саме в цей період вона малює один із символів-ангелів Rolls Royce.
Ліан Колло д’Ербуа На порозі духовного світу Кінець 1980-х років
Саме в Бірмінгемі вона зацікавилася духовністю, а особливо буддизмом.
Дуже швидко її запросили читати лекції з буддизму в університеті. Після однієї з таких лекцій вона познайомилася з духовною наукою Рудольфа Штайнера завдяки одному зі своїх слухачів. Це стало вирішальним поворотом у її духовному пошуку, і внутрішній голос привів її до світу дітей-інвалідів та дітей з особливими потребами.
Там вона відкриває, що малювання з цими дітьми дає їй можливість діагностувати їхні проблеми і допомагати їм за допомогою кольорів. Незважаючи на свій молодий вік, вона абсолютно впевнена у своїх здібностях і навіть може направляти педагогів у їхній роботі з дітьми.
У віці 17 років вона вступає до Академії мистецтв у Бірмінгемі. Вона переїжджає до Глента, до «Санфілда», установи лікувальної педагогіки, і там вона працює протягом семи років вихователем, покинувши живопис на три роки.
Вона залишається в Санфілді до 1935 року. Вона знайомиться з докторкою Хільмою Вальтер, німецького походження, та докторкою Ітою Вегман, голандського походження, прямою співробітницею Рудольфа Штайнера в галузі медицини. Іта Вегман відразу розуміє місію Ліан і радить їй знову малювати. Вона стане найяскравішою особистістю в житті Ліани. Саме з нею Ліан починає створювати зв’язок між кольором, людиною і духовним світом. У цей час вона отримує потужну уяву, яка є прекрасною відповіддю на її запитання і початком величезних досліджень.
Роза 2 Ліан Колло д’Ербуа
Троянда 1 Ліан Колло д’Ербуа
«… це прийшло як спалах просвітлення: я побачила рух кольору у світлі та темряві і зрозуміла, що це і є людина. Я побачила зображення істоти, схожої на Софію, у кольорі і зрозуміла, що це ми».
Їй близько 28 років, коли доктор Іта Вегман запрошує її до свого будинку в Парижі, де вона проживе три роки і буде супроводжувати проект створення приватної лікарні разом з групою росіян. Вона також дає курси живопису і організовує «екскурсії» по Парижу, щоб заробити на життя.
Війна змушує їх покинути Париж, що покладає кінець їхньому проекту приватної лікарні. Вона слідує за доктором Ітою Вегман до Арлесхайма, а потім до Аскони в Швейцарії як художниця з місією створювати лікувальні картини та розвивати арт-терапію. Жодна з її картин не залишає її студію без згоди доктора Іти Вегман.
Зустріч Ліан Коло д’Ербуа
Ліан Колло д’Ербуа Зустріч зі смертю
Зустріч 2 Ліан Колло д’Ербуа
Іта Вегман помирає в 1943 році. Ліан тоді 36 років, і вона малює чудову фреску над могилою своєї подруги, яку досі можна побачити в каплиці Ла Мотта в Асконі.
У 1946 році, у віці 39 років, війна закінчується, і Ліан виїжджає до Нідерландів, де сподівається знайти роботу в школі. Але це не вдається, і вона продовжує жити за рахунок своєї роботи художницею. Вона проживе в Нідерландах 53 роки, аж до своєї смерті.
У віці 44 років вона знайомиться з іншою жінкою, художницею і скульпторкою Франсін ван Давелаер, яка знищує свої роботи і вирішує присвятити своє життя супроводу досліджень Ліан Колло д’Ербуа. Разом вони досліджують поняття метаморфози, взаємодію світла, темряви та кольору у зв’язку з будовою людини. Вони намагаються надати своїм дослідженням наукову та об’єктивну основу.
Ліан продовжує малювати та жити своєю роботою. У цей час вона отримує багато замовлень на фрески та великі картини. У 1961 році Ліан і Франсін отримують прохання провести курси для невеликої групи, яка отримає назву «Маджента». Ця група розростається до сорока осіб, які регулярно зустрічаються в Нідерландах. Але дуже швидко прохання надходять з усього світу, і протягом 23 років ці дві жінки розширюють свою викладацьку діяльність по всьому світу, щоб поділитися своїми дослідженнями об’єктивних законів кольору, світла і темряви.
Зустріч 1 Ліан Колло д’Ербуа
Рафаель Ліан Колло д’Ербуа
Ці поняття є дуже «авангардними» і вимагають багато практичної роботи, щоб їх зрозуміти і втілити в життя, оскільки насправді вони є способом ініціації.
Необхідність надати цій освіті письмової форми стає все більш очевидною, і в 1979 році з’являється перша частина книги «КОЛІР», а в 1981 році — друга частина.
Читач повинен підходити до цієї книги як до книги для вивчення, дослідження і медитації.
У 1980 році доля ставить Ліану в ситуацію, коли вона відновлює свою терапевтичну діяльність з лікарем, який визнає цінність і актуальність її теорії. Потім утворюється нова група з лікарів і терапевтів.
Вона починає навчати їх збігу триєдності «світло/темрява/колір» і триєдності людини як тіла, душі і духу, а звідти — як діагностувати за допомогою світла, темряви і кольору і як створити терапевтичний шлях на основі вільних вправ пацієнта. Починається нова терапія, індивідуальна терапія, яка охоплює тіло, душу і дух. До 1985 року ця група терапевтів і лікарів буде працювати з Ліаною і Франсін.
У 1984 році Франсін раптово помирає, залишаючи Ліану самотньою. Протягом 33 років Франсін дійсно дбала про всі практичні аспекти життя, щоб Ліана могла повністю присвятити себе живопису. Втрата їхнього спілкування була для неї дуже важкою.
Пальма Ліан Колло д’Ербуаe
П’єта Ліан Колло д’Ербуа
З 1980 по 1985 роки терапевтичні курси записуються і транскрибуються Маргрет Мейер. Потім ці документи протягом 7 років опрацьовуються Ліан, щоб надати їм сучасну форму терапевтичної книги: «Світло/темрява і колір у живописному лікуванні». У 1989 році вона вийшла англійською мовою в пронумерованому виданні, у 1993 році англійською та німецькою мовами, а в 1997 році французькою мовою. Поступово Ліан, якій виповнилося майже 80 років, зменшує свою діяльність з навчання груп. З іншого боку, особливо завдяки публікації її книг, її репутація зростає, і вона приймає у своєму будинку безперервний потік лікарів, художників і терапевтів для отримання точних і індивідуальних рекомендацій.
У 1992 році, у віці 85 років, вона знову перетинає океан, щоб відвідати свою подругу Доротею Пірс у США.
У вересні 1996 року, у віці 89 років, вона проводить два тижні в Ateliers du Present в Шату, Франція, де її захоплено приймають і де вона проводить конференції для аудиторії з 150 лікарів, терапевтів, художників і професорів.
Її остання виставка відбулася в Дорнахі, Швейцарія, з нагоди її 90-річчя.
Вона продовжувала розвивати свої художні та терапевтичні пошуки аж до своєї смерті у вересні 1999 року.
Персіваль Ліан Колло д’Ербуа
П’ятидесятниця Ліан Колло д’Ербуа
Орфей Ліан Колло д’Ербуа
Але, як сказала сама Ліан, її робота була піонерською, і ще залишається багато елементів, які потрібно зібрати, проаналізувати, підтвердити та заархівувати, поглибити, розвинути…
Ліан завжди з великою скромністю говорила: «Я тільки почала, мої дорогі, ви повинні продовжувати». Ті, хто продовжує її роботу, стикаються з величезною спадщиною, яку потрібно берегти та розвивати далі.
Норни Ліан Колло д’Ербуа
Марін Тінтагель Ліан Колло д’Ербуа
Марін 0 Ліан Колло д’Ербуа
Три сили душі Ліан Колло д’Ербуа
Проженемо зиму,
Вишня, Ти мені навіяла про істинне Материнство та Батьківство.
Ти,- наче тепла світла колисанка, в яку кожен з нас мріє повернутися, хоча б на мить…
коли дощова вода торкалася її шкарлупки. — Терпи, дитино, — лагідно шепотіла Земля. — Усе має свій час.
